Трагедія Чорнобиля. 36 років з моменту аварії

Чорнобильська атомна електростанція двічі загрожувала катастрофою всьому світу. Вперше – під час аварії, яка відбулася рівно 36 років тому, а вдруге — за нещодавньої окупації російськими військами. Тридцять шоста річниця трагедії. 36 років пройшло з того страшного дня, який навіки закарбувався у пам’яті мільйонів. 

Рівно 36 років тому, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській АЄС пролунало два вибухи. Події того дня стали однією з наймасштабніших трагедій людства і увійшли в історію багатьох народів. Радіоактивні речовини, що вирвалися з енергоблоку, перетворили багато кілометрів території на зону відчуження. Пожежники, які першими вступили у боротьбу з полум’ям, отримали шалені, часто смертельні дози радіації. Наслідки опромінення позначаються на житті ліквідаторів до сьогодні.

Ігор Турчин, ліквідатор аварії на ЧАЄС: «Очень многих, кто это делал, уже нету. Это страшно. У нас только за прошлый год около ста человек ушло из жизни. И так практически каждый год. Мы обычно, когда всё ещё было нормально, до эпидемии, ходили на волзложения. И видно, как каждый год ребята седеют, меняются, с палочками ходят».

Понад 8,5 мільйонів людей були опромінені одразу після аварії. 155 тисяч квадратних кілометрів території стали забрудненими. Радіація в епіцентрі вибуху перевищувала дозу радіації у Хіросімі у 30 разів. Найпершими її відчули працівники станції та вогнеборці.

Ігор Турчин, ліквідатор аварії на ЧАЄС: «Когда мы въезжали в 30-километровую зону, вот, ощущение было… Сёла пустынные, дома, яблоки такие красные, наливные, но я понимаю, что это всё отрава. Ну, и животные бегают без присмотра, беспризорные. Очень давит. Это ситуация, которая очень давит. Все смотрели фильм «Чернобыль». Вот меня спрашивали, на самом деле так было? Я могу сказать, что 70% – это правда».

Тим часом, доки рятувальники боролися з наслідками катастрофи, люди навіть не підозрювали наскільки масштабна трагедія сталася поруч з їх домівками. Уряд СРСР ретельно приховував наслідки аварії, місцевих закликали зберігати спокій, жити звичним життям, наче нічого й не відбулося.

Лише міжнародна спільнота змусила радянський уряд зізнатися у трагедії, адже на наступний день у сусідніх країнах рівень радіації почав стрімко зростати. Проте, влада значно применшувала загрозу. Першого травня в Києві навіть провели великий парад, на якому були присутні тисячі людей.

Усвідомивши масштаб трагедії, евакуацію таки почали. Людям говорили, що це тимчасове рішення і вони скоро зможуть повернутися додому. Практично нічого не дозволяли брати з собою, адже речі вже були опромінені смертельними дозами радіації. З зони відчуження вивезли 115 тисяч осіб, а реактор згодом накрили бетонним саркофагом, який мав запобігати розповсюдженню радіації.

Через 36 років трагедія могла повторитися через російське військо, що окупувало ЧАЕС та нехтувало безпекою людства.
Чи не найбільшу дозу радіоактивного пилу під час вибуху прийняв на себе рудий ліс, який в безпосередній близькості до Чорнобильської атомної станції. Навіть ступати на його територію – смертельно небезпечно до сьогодні. Окупанти ж вирішили організувати у ньому оборонні позиції. Попереджувальні вказівники та таблички, що розставлені усюди, їх не збентежили. Тепер радіоактивний пил буде постійно отруювати ворогів зсередини.

Ігор Турчин, ліквідатор аварії на ЧАЄС: «Когда произошёл взрыв, облако начало накрывать, начались осадки. Естественно, попало в этот лес, и очень много попало. Не зря же там вырезали эти деревья, дробили их, закапывали. Вся радиационная пыль осела. Сейчас это всё всколыхнули, всё это поднялось наверх. Период радиационного распада – десятки и сотни лет. Они подняли всю эту пыль, ну, фактически они самоубийцы. Я не думаю, что это им просто так пройдёт. Многие станут инвалидами, ну, а многих и не будет».

Аварія в Чорнобилі вважається однією з найбільших в історії атомної енергетики. Радіаційного забруднення зазнала площа близько 200 тисяч квадратних кілометрів. Для ліквідації було мобілізовано понад 500 тисяч людей. Мільйони в різних країнах світу опинилися в забрудненій зоні. Тільки через десятки років радіаційний фон у Прип’яті та на околицях міста знизився, але зона відчуження Чорнобиля залишатиметься непридатною для життя ще сотні років. Як житиме і подвиг, вчинений ліквідаторами всесвітньо відомої трагедії на ЧАЕС.