“Свідки епох”: українська музика – скарб нації
Ми розпочинаємо цикл сюжетів “Свідки епох”. Розповідатимемо про те, що притаманне саме українському народові, і разом з етнографами, істориками, народними майстрами шукатимемо той самий “генетичний код” українців. Його протягом тисячоліть намагалися передати пращури, які й створювали нашу культуру. Сьогодні – про українську музику. Українці своєю співочістю знані ще з давніх давен, а нині українська музика лунає на найвизначніших світових сценах. Тож що за скарб нації закодований у піснях українців?
Певно, найвідоміший, суто український музичний інструмент – бандура. На ній грали ще козаки, тоді її називали кобзою, і вона була меншою – для зручності. Адже, коли запорожці рушали в похід, вона завжди була з ними, аби військовими піснями під її акомпанемент піднімати бойовий дух воїнів. Зараз бандуру осучаснюють, і пісні, які під неї співають, не лише українські. Як розповіла Маргарита Павлова, коли вона виступає з бандурою за кордоном і грає сучасні мелодії, люди із захопленням підходять та питають, що це за дивовижний інструмент?
Маргарита Павлова, бандуристка, композиторка, викладачка дніпровської дитячої музичної школи: «Він дуже захоплював, зацікавленість була просто шалена. Вони не розуміли, як на такій кількості струн можна щось побачити, щось зіграти. І дійсно, зацікавлення було дуже велике».
Щоб не забувати наше коріння, бандуристка виконує і народні пісні на конкурсах. Це ще більше захоплює іноземців, адже поєднання нашого народного інструменту з піснями зачаровує всіх.
«Ой, на горі карчата,
А в долині дівчата…
Січи-рубай дерево,
Куди глянеш, зелено».
Надзвичайно різнобарвний український фольклор. Саме в Україні дослідники нарахували найбільшу кількість народних пісень. Чи не кожну дію українці супроводжували піснею.
Наталія Лисовець, культурологиня: «Дівчина зазвичай співала, що вона вишиває вишиванку для свого коханого, і співає також про нитки, щоб червона ниточка добре йшла, а чорна ниточка часто рвалася”.
Анастасія Каюда, журналістка: «Дедалі частіше українські народні мотиви можна почути в творчості сучасних українських виконавців та гуртів. Їх міксують з електронною музикою, репом. Етно набуває нових форм, на які молодь реагує розкупленими квитками на концерти».
Саме з піснями, де використані етномотиви, українські музиканти стають популярними в усьому світі. В цьому і є феномен нашої музики.
Наталія Димченко, старший викладач вищої категорії музично-теоретичних дисциплін дніпровської дитячої музичної школи: «Бо народне мистецтво – це скарб нації. Як у вишивці є «код вишивки», код окремих якихось вишивок, то так і у музиці є окремі мотиви, є окремі інтонації, які (співає) – це скорбота, (співає) це вже якась інтонація веселощів навесні, для весілля. І ці пісні передаються з покоління в покоління».
Наталія Димченко пояснила: іноземці шаленіють від українських мелодій, бо їхні мотиви швидко запам’ятовуються, характеризуються повторами та зручні для написання пісень.
“Калуш”, “Go a”, “Казка” – кожен з цих гуртів уже зробив відомою українську музику в усьому світі. І нині з’являється все більше молодих виконавців, які роблять якісний, суто український продукт.
Кирило Зворигін, лідер дніпровського гурту «Shard»: «Майже неможливо було пробитися зі своїм матеріалом і зіграти, наприклад, просто на концерті. Не те, щоб можна українське грати, просто така атмосфера була, що українське – це наче не те, щоб щось погане, але дуже незвичне для нас всіх було. Я сподіваюсь, що вже скоро буде щось таке незвичне або навіть дивне відчуття , коли хтось буде грати російські пісні, наприклад».
Наші артисти продовжують експериментувати та осучаснювати українську музику, при цьому зберігаючи той самий “музичний код нації”, який закарбований ще кілька тисячоліть тому нашими предками у фольклорі.
