Борис Філатов прокоментував демонтаж пам’ятників Матросову та генералу Пушкіну у Дніпрі
4 січня у Дніпрі комунальники демонтували пам’ятник генералу Пушкіну, більше відомий як “танк” та монумент радянському вояку Олександру Матросову. Після цього, як повідомив міський голова Борис Філатов, почалося багато критики. Свою позицію щодо дерусифікації та декомунізації він висловив у соцмережах.
“Напередодні ми прибрали пам’ятник генералу Пушкіну (не плутати з прозаїком і поетом, якого теж відправили відпочивати на КП «Зооконтроль») та пам’ятник Олександру Матросову.
…
І тут же почалося виття на болотах.
Та таке, що порвало не лише таких рафінованих покидьків, як Соловйов, а й навіть стару та протухлу кремлівську консерву Ксюшу Собчак.
…
Я пишу спеціально цей текст російською мовою не для того, щоб виправдатися перед «хорошими росіянами», які й досі живуть у брехні, боягузтві та порожнечі.
Я пишу цей текст для тих дніпрян, які й досі літають в ілюзіях.
Навіть тоді, коли їм на голову раз на три дні падають ракети, надіслані братським народом.
…
Повірте, я не воюю з пам’ятниками та історією.
Я просто хочу, щоб ми всі нарешті усвідомили, що «пам’ятники» та «історія», які нам нав’язали, це є викривлена реальність.
Брудна метаморфоза того, що відбувалося, нічого не має спільного з правдою.
…
Не буду тут довго міркувати про те, що «пам’ятник Олександру Сергійовичу Пушкіну – це імперський наратив», а Ломоносов і вже якийсь зовсім незрозумілий Володя Дубінін точно не мають жодного відношення до Дніпра.
Це очевидно.
…
Просто хочу навести приклад, що генерал Юхим Пушкін (справжнє прізвище при народженні – Чушкін), про якого 99 відсотків мешканців Міста думає, що він нібито «звільняв» Дніпропетровськ, насправді не робив цього.
Насправді він захищав наше Місто, коли радянське командування бездарно, всього за кілька днів, здало величезний індустріальний центр наступаючим нацистам.
А так званий «його танк» не має до генерала жодного відношення, бо спочатку на постаменті стояв зовсім інший танк.
Легкий Т-70.
А вже 1967 (!) туди затягли навіть не «легендарний Т-34», а його останню модифікацію (!!), на якій Юхим Григорович воювати вже ніяк не міг, бо загинув 1944-го (!!!).
…
Я вже не говорю про Олександра Матросова, який насправді, як і «28 панфілівців» із Зоєю Космодем’янською, був виключно міфологічним персонажем.
Розкрию вам страшну таємницю.
Ні, Олександр Матросов, який кинувся на ворожий кулемет, не народився в Катеринославі/Дніпропетровську.
Насправді він був… башкиром, якого звали Шакір’ян Мухамедьянов і який, як усі безпритульні, намагався записати себе в документах росіянином, бо «бути «націоналом» – не за поняттями, та й пацани не зрозуміють».
Як згадують очевидці, що «Сашка-Матрогон», сидячи 1938 року в Іванівській режимній колонії, сміявся, що досі так і не встиг потрапити до «рідного» Дніпропетровська, який придумав місцем народження.
Та що казати, ще у 2013 році російська пропаганда дуже пишалася тим фактом, що колишній домогосподарець Матросов був башкиром і називала його «другим батиром республіки»!
Чим не схожий на ідеального вагнерівця середини минулого сторіччя?
З нацменшин, сирота, що відсидів і готовий ходити в безглузді атаки на кулемети.
…
На жаль, вся радянсько-російська історія тієї страшної війни, яка забрала десятки мільйонів людських життів, це суцільний обман і пропаганда.
Саме у цій жахливій, цинічній та всеосяжній брехні насправді й криється коріння «Можемо повторити», а не «Ніколи знову».
РОЗУМІЄТЕ?
…
Але я не про це.
Знаєте, я ні з ким не збираюся сперечатися.
Від слова “взагалі”.
Адже у чому полягає місія лідера?
У тому, що ти не маєш права звертати увагу на суспільний осуд чи вже точно думати про рейтинги, у той момент, коли потрібно ухвалювати принципові рішення.
…
Ми всі, діти колишнього СРСР, будемо тим гумусом, на якому виросте нова Україна.
Країна, що базується на цінностях, а не ідеології.
Країна, якою керують інституції, а не «начальники».
Країна, якою пишатимуться наші онуки.
…
І вони вже точно будуть не лише говорити, а й думати на мові.
І…шанувати пам’ять Загиблих у Другій Світовій.
Таких, як мій дід.
…
Я знаю, що сьогодні все роблю правильно.
Історія нас розсудить.
І доведе мою правоту”, – написав Борис Філатов.
Читайте також: У лікарні помер чоловік, який отримав поранення під час атаки на Нікополь: окупанти не припиняють обстріли
