«Сталевий» герой: у Дніпрі відкрили меморіальну дошку оборонцю Маріуполя

У Дніпрі відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику В’ячеславу Матвєєву. Її встановили на фасаді школи №89, де він навчався. Військовий загинув в березні 2022 року на заводі Ілліча в Маріуполі. Він служив у морській піхоті. На церемонію вшанування прийшли рідні, друзі та школярі. Тіло захисника й досі не знайшли та не передали рідним, тому родина бореться, щоб нарешті поховати В’ячеслава зі всіма почестями.

У 89-й школі Дніпра відкрили меморіальну дошку дніпрянину В’ячеславу Матвєєву  — військовослужбовцю 36-ї бригади морської піхоти, який з 2015 року стояв на захисті країни. За фахом В’ячеслав металург. З початком повномасштабної війни обороняв Маріуполь. Там, на заводі Ілліча, і загинув 27 березня 2022 року.

Тетяна Матвєєва, дружина загиблого: «Востаннє я з ним говорила по телефону 17 березня 2022 року. Все. Це були його останні слова. Зв’язку в Маріуполі не було, там було дуже скрутно зі зв’язком, тому він писав з окремих телефонів, я так розумію, що з телефонів його побратимів. Він писав короткі СМС-повідомлення, що у нього все добре».

Тіло загиблого героя досі не знайшли. Дружина В’ячеслава каже, пошук не дав жодних результатів. Місце для меморіальної дошки обрали невипадково, саме в 89-й школі Вячеслав Матвєєв навчався з 1 по 10 клас.

Тетяна Матвєєва, дружина загиблого: «Довгий шлях додому. Це такий нестерпний біль, який тебе супроводжує кожного дня. Я не дарма сказала, що це єдине місце — дошка меморіальна на школі — де можна прийти, прихилити голову та покласти квіти. Іншого місця у нас немає».

На вшанування прийшли родичі та друзі. Діти читали вірші, співали патріотичні пісні.
Друг героя, Владислав Авраменко, в шкільні роки сидів за однією партою з В’ячеславом.

Владислав Авраменко, друг загиблого: «Ми товаришували з ним з першого класу. І так вийшло, що в шість з ним сів за одну парту. Він був для мене завжди другом, навіть більше братом, напевно, тому що ми проводили дуже багато часу на рибалці, у футбол грали. Він дуже любив спорт, футбол, рибалку, туризм. Душею компанії був».

Після завершення школи не припиняли спілкуватися. Владислав розповідає, бачився зі своїм другом востаннє в середині лютого 2022, і вони підтримували зв’язок до останнього.

Владислав Авраменко, друг загиблого: «Останнім часом лише СМС, вірніше, в месенджерах спілкувалися. Потім він уже від товаришів по службі відправляв нам свої повідомлення. Дуже сумно втратити такого друга. Я досі не можу повірити, що його нема».

Денис Матвєєв, син загиблого: «Меморіальна дошка, яку ми сьогодні відкриваємо разом, щоб вона була останньою для цієї школи, останньою для Дніпра, для України».

Денис, син Вячеслава, згадуючи батька, розповідає про його характер та почуття гумору.

Денис Матвєєв, син загиблого: «Він каже: ніколи не одружуйся. Він з гумором. Все, що було — з гумором, з почуттям гумору, вже і друзі казали не один раз. Він з дуже серйозним обличчям казав дуже смішні речі. І це почуття гумору, напевно, запам’ятається на все життя».

В’ячеславу Матвєєву на момент загибелі було 56 років. Виховав двох синів, мав улюбленого онука.
Старший лейтенант Матвєєв посмертно нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня.

Читайте також: У бою під Кліщіївкою віддав життя за Батьківщину Марк Лазарьонок із Кам’янського

https://www.youtube.com/watch?v=kgS4j6ynFMo