У Дніпрі на фасаді школи встановили 4 меморіальні таблички полеглим воїнам
На фасаді дніпровської школи №87 відкрили одразу 4 меморіальні дошки полеглим захисникам України. Йдеться про колишніх учнів навчального закладу, які добровільно долучилися до лав ЗСУ: Максим Малик,Ольга Гриценко, Сергій Хадченко, Олександр Гордополов… Максим Малик– воїн 151 ОМБрна псевдо «Мак М» брав участь у боях на Покровському напрямку, допомагав евакуювати поранених із найгарячіших точок. Він загинув 14 грудня під час запеклих боїв – тоді зміг вивезти поранених із села Шевченко, що на Донеччині, а сам лишився на позиції. На урочистій церемонії побував і заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко. Разом з родинами воїнів він вшанував їхню пам’ять.
Церемонія відкриття чотирьох меморіальних дошок розпочинається з хвилини мовчання. Відтепер пам’ять про колишніх учнів, які поклали життя за свободу України, увічнена на фасаді школи №87. На відкритті були і родичі полеглих воїнів. Серед них – Анастасія, чий чоловік добровільно долучився до лав ЗСУ.
«Його направили на самий пекельний напрямок – Покровський. Це була 151 ОМБр, і його поставили командиром. На той час втрати були фатальні: коли виходили побратими на позиції – частіше за все це був білет в один кінець. І коли 13.12.24 року сказали, що треба їхати забирати хлопців на нуль, бо трьохсоті були вже там добу. Тобто там трьохсоті перетворювалися в двохсотих. Мій чоловік і його ще один побратим поїхали їх забирати. Після того, як їх забрали, це було під щільним обстрілом, їх підбило БТР», – зазначила Анастасія Малик, дружина полеглого Героя.
Навіть попри ворожий обстріл Максим Малик все ж врятував життя побратимів. Тоді на позиції ще залишалися наші воїни, які теж потребували евакуації – чоловік без вагань вирушив на порятунок. Він забрав кілька груп військових, а сам лишився на позиції. Максим Малик загинув 14 грудня 2024 року в районі населеного пункту Шевченко, що на Донеччині. Без рідної людини лишилися донька та дружина.
«Я дуже рада, що є якісь такі меморіали, де можна буде лишити ось цю пам’ять. І навіть коли нас не стане, можливо, у майбутнього покоління буде можливість дізнаватися про історію цих людей і що вони віддали найголовніше – своє життя для того, щоб ми могли жити на вільній, незалежній Україні далі», – сказала Анастасія Малик, дружина полеглого Героя.
Для Дніпра вкрай важливо зберігати пам’ять про кожного. Саме тому по всьому місту діють акції із вшанування полеглих захисників України.
«Сьогодні немає в Дніпрі, в Україні, напевно, родини, яка би не зазнала втрати друзів, близьких, рідних. І для нашого суспільства це велика відповідальність і велике випробування пам’ятати кожного і бути гідними їхнього подвигу і їхніх мрій про кращу Україну і продовжувати їхню боротьбу за свободу і незалежність», – Андрій Денисенко, заступник міського голови Дніпра з питань інформаційної політики.
Більше про подвиг українських військових з Дніпра можна дізнатися на онлайн-платформі «В!йна» – тут зібрані історії життя та звитяги воїнів, які віддали найцінніше за незалежність України.
Читайте також: У Дніпрі відновили та осучаснили будівлю колишньої макаронної фабрики
