Що писали світові ЗМІ про Україну 8 травня
Німеччина
«Frankfurter Allgemeine Zeitung» (FAZ). Анонс заголовок: «БЕНЕДИКТ КАМБЕРБЕТЧ: Актор про Путіна, фемінізм та досконалість».
Редакційна стаття: «Найголовніше свято Путіна».
9 травня у росії відзначають перемогу над фашистами. Того, хто не відзначить цього року, буде оголошено ворогом.
У своєму виступі вранці у день вторгнення в Україну президент росії Володимир Путін провів прямий зв’язок між історією та сучасністю. Назвавши спеціальну військову операцію «денацифікацією» України, він зобразив війну як продовження боротьби з нацистською Німеччиною.
Путін обґрунтував напад уроками Другої світової війни: у 1940 та 1941 роках Радянський Союз усіляко намагався запобігти чи хоча б відстрочити початок війни. Але спроба «утихомирити агресора напередодні «Великої Вітчизняної війни» виявилася помилкою, за яку російський народ заплатив страшну ціну, каже він.
За майже 23 роки свого правління він підніс День Перемоги до найважливішого національного свята росії. У промовах, публічних ритуалах, фільмах і книгах перемога у «Великій Вітчизняній війні» проголошувалась стрижнем російської історії і звеличувалася одним із стрижнів російської нації та її ідентичності.
Державні ЗМІ росії описали відносини до 9 травня як лакмусовий папірець того, чи є країна другом чи ворогом країни. Ця риторика лише посилить відхід від Дня Перемоги за межами росії – навіть серед російських меншин у тих країнах, для яких це був день самоствердження. «Справа не в даті, а у дуже конкретному погляді на росію як націю. І ми не хочемо, щоб вони були тут», — заявила FAZ міністр внутрішніх справ Латвії Марія Голубєва, яка сама розмовляє російською. пояснює, чому цього року у Латвії заборонено усі публічні заходи, присвячені 9 травня.
Напис на малюнку: «Нічого, окрім пропаганди. Війна вже ведеться за розум. Чим маніпуляція загрожує демократії?».
Газета «Der Tagesspiegel». Головний матеріал: «Україна в тривозі напередодні російського свята»
Зеленський і Кличко очікують на ракетний обстріл міст
Глава російського парламенту звинувачує США в участі у війні
Берлін. У зв’язку з «Днем Перемоги», що відбудеться 9 травня в Москві, в Україні зростає занепокоєння посиленням російських авіаударів. Президент Володимир Зеленський закликав українців до обережності та попередив, що не можна ігнорувати повітряну тривогу. Мер Києва Віталій Кличко порадив людям залишатися вдома: «Найближчими днями висока ймовірність ракетних обстрілів у всіх регіонах України», — сказав він. У південно-українському портовому місті Одесі діє дводенна комендантська година з вечора неділі до ранку вівторка.
У понеділок 9 травня росія святкує перемогу Радянського Союзу над гітлерівською Німеччиною. У Москві заплановано традиційний великий військовий парад. Очікується, що з цієї дати президент росії Володимир Путін візьме курс на офіційне оголошення війни проти України.
У суботу вже були сильні російські ракетні обстріли Одеси. Повідомлення про вибухи надходили з інших регіонів України. За даними українського уряду, принаймні всі жінки, діти та старі вже евакуйовані з металургійного заводу «Азовсталь» у портовому місті Маріуполь, обложеному російськими військами.
Тим часом у Берліні йде суперечка про поліцейські умови проведення демонстрацій та пам’ятних заходів цієї неділі, 8 травня, у річницю закінчення Другої світової війни, та 9 травня. На 15 меморіальних об’єктах та музеях не можна вивішувати ні російські, ні радянські, ні українські прапори.
«Це скандальне рішення берлінської поліції має бути скасовано», — написав у Twitter посол України в Німеччині Андрій Мельник. Заборона — це ляпас Україні. Поліція Берліна пояснила, що заборона поширюється лише на вибрані місця, а не на дипломатів. За даними поліції, у п’ятницю в будівлю російського інформаційного агентства в Берліні було кинуто запальний пристрій.
Колонка справа: «8 травня 1945 р. Не може бути ніжного вшанування пам’яті»
Історія може зашкодити. Захисні рефлекси включаються, коли звичний погляд на минуле порушується. Цього року річниця 8 травня 1945 показує це з великою силою. Кажуть, цього дня закінчилася Друга світова війна, був повалений фашизм та звільнена Німеччина від Гітлера. Це дуже вузький погляд. Вона правильна, але неосвічена. Друга світова війна закінчилася 15 серпня 1945 капітуляцією Японії. До цього бойові дії велися в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. США скинули атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі. Все це нівелюється, коли 8 травня оголошується днем закінчення війни.
Ще більш проблематичним є слово про рятування.
Війна росії проти України прискорила інтеграцію східноєвропейського досвіду страждань до загальноєвропейського спогаду. Зростає розуміння, що побоювання поляків і мешканців країн Балтії щодо російської гегемонії не перебільшені, а цілком обґрунтовані. Це стосується і фінів, які зараз разом зі Швецією хочуть вступити до НАТО.
Цього дня, 8 та 9 травня, стикаються протилежні прочитання історії. «Ніколи більше!», що відноситься до війни і злочинності, поширюється і на згадку про війну і злочинність. Те, що було, має вийти назовні. «Ніколи більше!» також означає: ніколи не пригнічувати. Історія може зашкодити. Не може бути ніжного вшанування пам’яті.
Велика Британія
The Times — «Російські солдати ґвалтували українок «для розваги».
«П’яні ракети» — заголовок статті Sunday People, в якій повідомляється, що українські хакери зупинили «горілку для вечірки» Володимира Путіна.
«The Herald» друкує анонс статті експерта під заголовком: «На параді перемоги Путіна».
Данія
Газета «Politiken», колонка: «Данія та Європа. Система концепції захисту застаріла. Проголосуйте за її скасування».
Сьогодні у Європі знову війна. Росія необґрунтовано вторглася до сусідньої країни і насильно намагається окупувати територію. Хіба це не добрий аргумент на користь зміцнення оборони Європи? «Так, але ми маємо НАТО», — звучить від прихильників оборонної концепції. І все ж таки ЄС нічого не може зробити, коли справа доходить до жорсткої сили. То чому ми маємо приєднатися?
Відповідь проста. Тому що це не альтернатива НАТО, а посилення всього Заходу. НАТО є і залишиться наріжним каменем безпекової політики Данії, незалежно від результату референдуму.
Але коли Сполучені Штати стають все більш і більш поляризованими, і ми щойно бачили президента Трампа, який грав з ідеєю виведення Сполучених Штатів з НАТО. Тому безвідповідально і недалекоглядно здавати на зберігання Данію безпеки постійно США. І так, ЄС не має великих можливостей, коли справа доходить до оборони та збройних сил. Тому резервування оборони поки що мало що означає на практиці.
Але ЄС може й має розширювати свої можливості, зокрема й у військовій сфері. Ми повинні бути в змозі захистити себе та допомогти нашим друзям та союзникам у таких країнах, як Україна. І Данія має бути активною стороною у цьому процесі. Забезпечте наших за свободу та європейські цінності. Голосувати проти скасування оборонного пункту в концепції означає закривати очі на те, що світ змінився з 1993 року. Але світ змінився. Повинна змінитись і зовнішня політика Данії.
«Morgenavisen Jyllands-Posten» — «На думку експертів, війна в Україні переросла в конфлікт між росією та Заходом, як і під час холодної війни».
Італія
«Фабрика фейкових новин» — головний заголовок в La Repubblica. «Розповідає Ігор Волобуєв, друга людина в Газпромбанку, який втік до України: «Як вони підтасовували факти за наказом Кремля».
Заголовки:
Із «Азовсталі» евакуйовано все мирне населення. Останній штурм.
Столтенберг: «НАТО не може прийняти анексію Криму»
Нафтове ембарго буде прийнято але ЄС потрібен час.
ООН: необхідно уникнути світового голоду.
«La Stampa. «Відвоювати назад Україну» — головний заголовок.
«Російські кошмари та європейські мрії, розбиті правом вето та одностайністю» — головна стаття.
«Крим. НАТО каже: немає анексії».
«Примара СРСР, що терзає царя».
Ізраїль
«HAARETZ» — «Вибачення Путіна перед Беннетом нічого не змінюють»
Україна. Колишній прем’єр-міністр Ехуд Ольмерт нещодавно згадував свої зустрічі з президентом росії більше десяти років тому. Однією з основних цілей Ольмерта було спробувати відмовити Володимира Путіна від поставок до Ірану передових зенітних ракет. «Путін завжди казав мені, що «мої найкращі друзі живуть в Ізраїлі; Моя шкільна вчителька живе в Ізраїлі, і я купив їй квартиру в Тель-Авіві. Коли я був заступником мера Санкт-Петербурга, я літав у Тель-Авів та їздив із друзями в Ейлат, де я лежав на пляжі і дивився на ваших гарних ізраїльських малюків», — сказав Ольмерт в інтерв’ю.
«Путін говорив: «Я не ворог Ізраїлю і ніколи нікому не допоможу завдати шкоди безпеці Ізраїлю». Комуністи були дурні. Вони були односторонні проти Ізраїлю. Я не проти Ізраїлю.
Але не помиляйтеся, я президент росії, а росія — світова держава. Я ніколи не відмовлюсь від будь-якої впливової позиції».
Спогади Ольмерта про його зустрічі з Путіним збігаються з тим, що інші чули від нього багато років. У російського диктатора інше ставлення до Ізраїлю та євреїв, ніж у радянських лідерів, які передували йому у Кремлі. Видатний російсько-єврейський лідер каже, що «у путінському аналізі невдач, що призвели до розпаду Радянського Союзу, той факт, що вони ставилися до євреїв та Ізраїлю як до своїх ворогів, є одним із них. Він хоче повторювати цю помилку».
Вибачення Путіна в четвер у телефонній розмові з Нафталі Беннетом за слова міністра закордонних справ росії Сергія Лаврова про те, що «у Гітлері теж текла єврейська кров», слід розглядати саме у цьому світлі. Путін не хоче, щоб Ізраїль відмовлявся від своєї позиції майже нейтралітету у російсько-українській війні. Москва усвідомлює, що Ізраїль може опинитися на межі того, щоб зайняти більш чітку позицію на стороні України, включаючи постачання їй «оборонних» систем та іншої зброї.
Кувейт
«The Kuwait Times» — «Росія посилює атаки на Україну перед парадом Перемоги
Джилл Байден вітає «напрочуд сильних» біженців у Румунії.
ОАЕ
«Khaleej Times» — «Немає доказів того, що росія планує застосувати тактичну ядерну зброю: ЦРУ»
Центральне розвідувальне управління США не бачить ознак того, що росія готується розгорнути тактичну ядерну зброю у війні в Україні, заявив у суботу директор ЦРУ Білл Бернс.
«Як розвідувальна спільнота ми не бачимо на даний момент практичних доказів того, що росія планує розгортання або навіть можливе використання тактичної ядерної зброї», — сказав Бернс.
«З огляду на брязкання зброєю, яку… ми чули від російського керівництва, ми не можемо легковажно ставитися до цих можливостей», — заявив Бернс на конференції, організованій Financial Times.
«Тому ми, як розвідувальна служба, дуже зосереджені… на цих можливостях у той момент, коли ставки для росії дуже високі», — сказав директор ЦРУ.
Росія привела ядерні сили у стан підвищеної бойової готовності невдовзі після того, як 24 лютого президент росії Володимир Путін направив війська на Україну. Путін також робив трохи завуальовані загрози, натякаючи на готовність росії розгорнути тактичну ядерну зброю.
США
Газета «NYT» — «росія руйнує мости перед збройними силами українців»
Відступ з Харкова
Москва помилилася, розраховуючи на місцеву співпрацю
КРИВИЙ РІГ, Україна — Прохання вчинити зраду надійшло до Олександра Вілкула на другий день війни, у телефонному дзвінку від старого колеги.
Пан Вілкул, нащадок могутньої політичної родини на південному сході України, яка довгий час вважалася прихильною проросійським поглядам, прийняв цей заклик, коли російські війська просувалися в межах кількох миль від його рідного міста, Кривого Рогу.
«Підпишіть договір про дружбу, співпрацю та оборону з росією, і вони будуть мати з вами хороші стосунки», – сказав колишній колега. «Ви будете великою людиною в новій Україні».
Пропозиція вражаюче провалилася. Після початку війни, сказав пан Вілкул, сіра зона для нього вийшла з української політики. Ракети, які вразили його рідне місто, зробили вибір очевидним: він би відбиватися.
«Я відповів нецензурною лайкою», – сказав пан Вілкул в інтерв’ю.
Якщо перші місяці війни в Україні стали для російської армії військовою поразкою — підірвали репутацію її командирів і військ у вимушеному відступі від Києва, — російське вторгнення також підкреслило ще одну кричущу невдачу: Поганий аналіз Москвою політики країни, яку вона атакувала. Прорахунок призвів до помилок, які не менш дорого коштували російській армії, ніж хибна тактика танкістів, які зайшли в болота.
Кремль вступив у війну, чекаючи швидкої та безболісної перемоги, передбачивши, що уряд президента Володимира Зеленського розпадеться, а провідні чиновники в переважно російськомовному східному регіоні з радістю перейдуть на сторону. Такого не сталося.
Політичні аналітики кажуть, що політична короткозорість була найбільш значною на сході країни.
У всіх селах, крім невеликої кількості, росія не змогла перевернути місцевих політиків на свій бік.
«Los Angeles Times» — «Усіх жінок, дітей врятували з Маріупольського заводу».
Українські міста готуються до нових нападів напередодні військового свята росії
Заголовок: «Рецепти успіху біженців за кордоном»
Життя стає трохи солодше, коли шеф-кухар у Парижі вирішує спробувати українську кухню.
«Washington Post» — Як визначити перемогу України
Попереду довгий шлях, оскільки війна затягується. Громадська підтримка має вирішальне значення для результату, кажуть чиновники.
У той час як війна в Україні триває вже третій місяць, адміністрація Байдена намагалася підтримувати набір публічних цілей, які адаптуються до змін на полі бою та наголошують на єдності НАТО, одночасно даючи зрозуміти, що росія програє, навіть якщо Україна вирішить що таке перемога.
Але контури поразки росії залишаються такими ж туманними, як і перемога України. І в міру того, як конфлікт переростає у затяжну боротьбу, необхідність керувати союзницькою співпрацею, єдністю та громадською думкою тут і за кордоном, врівноважуючи ймовірне та можливе, стала таким самим пріоритетом, як і те, що відбувається на полі битви.
Колонка — «Зляканий, але все ще бореться, на щорічний День Перемоги»
Від Харкова на північному сході України до південного порту Маріуполя понеділок буде вдень страху.
9 травня – День Перемоги, коли держави колишнього Радянського Союзу святкують поразку нацистської Німеччини у Другій світовій війні. У Москві танки гордо промчать Красною площею під вітання ветеранів і оплески захоплених натовпів. А президент Володимир Путін виступить з промовою, яка, на думку багатьох, може позначити новий — і потенційно руйнівний напрям його вторгнення в Україну.
Але для українців, які проживають уздовж великої 250-мильної лінії фронту путінського кривавого наступу, російська армія не варта святкування. Для них це сила, яка обстрілювала їхні багатоквартирні будинки, обстрілювала ракетами їхньої лікарні, катувала та вбивала членів їхніх сімей, друзів та сусідів.
Війна назавжди змінила їхнє життя. Поет став волонтером, який доставляє екстрену їжу та одяг. Батьки, матері та підлітки стали солдатами. Священик був змушений подумати про те, щоб носити з собою зброю та чи вбивати. Деякі діти зникли безвісти, інші звикли до вигляду і запаху мертвих тіл.
В інтерв’ю на передовий репортери та фотографи Washington Post задокументували деякі зі своїх історій. Війна Путіна тепер частина їх — глухі удари, вибухи та повітря налети.
