Сергій Несмачний – історія дніпровського мистецтвознавця
У Дніпрі відзначили працівників культури, які попри війну продовжують працювати та розвивати місто. Серед нагороджених міською мистецькою премією імені Михайла Паніна – Сергій Несмачний, який вже вдруге став лауретом.
«У цьому році виходить так, що за регламентом потрібно показати досягнення за останні три роки. Ми в музеї ретроспективно подивилися і виявили, що таких досягнень, у тому числі особистих у мене, достатньо, щоб подати мене на цю премію. Було кілька наробітків щодо наукової діяльності, моєї особисто, виконаних на базі колекцій музею, а також публічна діяльність — різні активності, де я брав активну участь. Мені було дуже приємно вийти на сцену та отримати диплом лауреата. Це, безумовно, надихаючі емоції», — зазначив заступник директора з наукової роботи Дніпровського художнього музею Сергій Несмачний.
Творчий шлях Сергія розпочався ще у 2003-му році, коли він прийшов працювати до Дніпровського художнього музею.
«На той час я закінчив музичне училище, і далі було не зовсім зрозуміло, куди йти та чим займатися. І от із 2003 року почався мій такий «дріфт» у бік образотворчого мистецтва, і, йдучи далі, я потрошку занурювався в нього. З роками прийшло розуміння, що якщо ти не знаєш власного коріння, то важко говорити про будь-яке майбутнє», — каже він.
Відправною точкою у дослідженні культурної спадщини стала наукова робота, яку він створив в минулому десятилітті.
«Приходило розуміння, що виставки — це добре, але цього замало. Потрібен певний науковий рівень: наукові статті, дослідження, які потім матимуть своє продовження, можливо й популярне, але досліджувати необхідно, і це важливо. Перша наукова стаття в фаховому виданні, здається, була у 2011 році. Вона стосувалася, досить дивної теми: «Мистецтво і фізична культура. Про те, як тема фізичної культури може бути втілена у творах мистецтва на прикладі робіт з нашої колекції». Там переважно були скульптури», — ділиться Сергій.
За роки роботи Сергій Несмачний зробив вагомий внесок у розвиток музею та культурного життя міста. Він курував наукові проєкти, писав статті, організовував виставки та досліджував життєписи й творчість дніпровських художників. Зрештою митець вирішив зупинитися на одному з них.
«Декілька років ця тема затихла з Сапожніковим, і ми підготували книжку за його нотатками, яку видали в 2019 році, присвячену Михайлу Сапожнікову. Зробили велику виставку, яка тоді називалася «Від задуму до втілення», де було продемонстровано, як із реалістичних етюдів створюється символістична картина. Тоді мені стало зрозуміло, що це дуже перспективна і недосліджена тема, яка не буде вивчена, якщо ти сам її не дослідиш і далі не будеш просувати та репрезентувати», — каже він.
На науковому проєкті, присвяченому художнику, Сергій не зупинився. Чоловік вирішив вийти за межі традиційної музейної діяльності та перенести свої наукові доробки в сучасний діджитал-формат – створити віртуальний музей з експозиціями Сапожнікова.
У планах Сергія – і надалі популяризувати культурну спадщину нашого краю. Чоловік мріє створити окремий філіал, присвячений Михайлу Сапожникову, на базі художнього музею, аби зробити ім’я давнього митця впізнаваним для нащадків.
Читайте також: Підтримка Сил оборони, медицини, освіти та ЖКГ: Дніпро ухвалив бюджет на 2026-й рік!
