«Самосуд» над побратимами на території заводу «Південмаш» у Дніпрі!
День, який не забуде весь Дніпро. Рівно чотири роки тому на території стратегічного підприємства «Південмаш» пролунали постріли. Стріляв не диверсант і не ворог ззовні, а — свій.
Тоді 20-річний строковик Нацгвардії Артемій Рябчук під час зміни варти відкрив вогонь по товаришах. П’ятеро людей загинули, ще п’ятеро були поранені. Серед жертв — молоді хлопці, які заступили на службу та одна цивільна — працівниця підприємства.
«Я знав, що контролер зв’язується з частиною кожні 30 хвилин, щоб доповісти про ситуацію. І щоб вона не встигла це зробити, я вистрілив у неї», — сказав Артемій Рябчук.
Рябчук погрожував жінці, тягав за волосся, але Віра Лебединець не відчинила йому двері. У загиблої залишилася 11-річна донька. Родині загиблої виплатили єдиноразову фінансову допомогу у 250 000 гривень.
«Дочці Віри — Кірі Лебединець — буде призначено щомісячну виплату від міської ради до досягнення нею повноліття. Також на користь Кіри Лебединець щомісяця перераховуватимуть частину заробітної плати міського голови — за його особистою заявою», — повідомив міський голова Дніпра Борис Філатов.
Після скоєного вбивця намагався втекти попутками. Через п’ять годин Рябчука затримали у Підгородному — майже за 20 кілометрів від місця вбивства. У ДБР заявили: хлопець здався добровільно.
Чи при своєму розумі був строковик в момент розстрілу людей? Артемія Рябчука за рішенням суду відправили на психіатричну експертизу та визнали осудним.
«Як під час першої стаціонарної судово-медичної експертизи, так і під час другої — амбулаторної — експерти дійшли висновку, що в період, до якого відносять інкриміновані йому діяння, Рябчук не страждав на хронічні психічні захворювання», — зазначив прокурор відділу спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Олег Копилов.
23 квітня 2023 року Чечелівський райсуд засудив молодика до довічного за умисне вбивство, замах на вбивство та дезертирство. На суді чоловік визнав свою провину.
«Мені щиро шкода тих людей, яким я завдав болю», — сказав Рябчук.
Після вироку першої інстанції — Артемій пішов в апеляцію. Під час засідань заявляв: над ним систематично знущалися старші по службі — мова про нестатутні відносини, психологічний тиск та приниження. За його словами, після того як він доповів про конфлікт і став на захист співслужбовця, ставлення в підрозділі різко змінилося — Рябчука ізолювали, цькували і позбавляли відпочинку. Захист наполягав: усе це могло призвести до афекту в момент стрілянини.
«Мети помсти в нього не було. Я вважаю, що це був стан афекту. Сталася страшна трагедія, загинули люди, але відповідальність за це несе не лише Рябчук», — зазначив захисник обвинуваченого Олег Помінов.
«Я втрутився, бо завжди, наскільки це було можливо, стояв за справедливість. Мало того, що я втратив спілкування в роті, батальйоні й у всьому полку — через те, що мене зробили “щуром” і стукачем. А згодом до мене почали застосовувати депривацію сну. Це страшна річ: хто цього не пережив, той не зрозуміє», — повідомив обвинувачений у вбивстві.
Тоді у залі суду виступила Анастасія — представниця одного з потерпілих, сказавши, що службові навантаження були та будуть, але вони ніяк не виправдовують вбивства.
«Тому я вважаю, що всі попередні доводи, наведені обвинуваченим, не варто брати до уваги. Вирок Красногвардійського суду слід залишити без змін, оскільки він є законним і обґрунтованим», — зазначила представниця потерпілої Анастасія.
Обвинуваченому надали останнє слово. Одним із ключових прохань Рябчука у суді було не відправляти його на гауптвахту.
«На мене чекає довічне ув’язнення. Я визнав свою провину — запитань до цього немає. Я покаявся, мені шкода, що так сталося. Але є народне прислів’я: диму без вогню не буває», — додав Рябчук.
10 грудня 2024 року колегія суддів після наради в нарадчій кімнаті залишила вирок Рябчуку в силі. Згодом це рішення остаточно підтвердив Верховний Суд України — довічне ув’язнення.
Читайте також: Погрожували вбивством і підпалами: троє іноземців тероризували самотніх пенсіонерів
