«Результати вражають — я вже можу бігати!» — мінометник Дмитро про свій прогрес у лікуванні в реабілітаційному центрі Дніпра
Дмитру 29, він з Дніпра. До повномасштабної війни служив у Національній поліції України — патрулював залізничний та автовокзали, аеропорт і метрополітен. У червні 2024 року, коли розпочалося формування стрілецького полку поліції особливого призначення, Дмитро без вагань добровільно подав рапорт на переведення з райвідділу, щоб долучитися до захисту країни. Він став мінометником і вирушив на Донецький напрямок. Там забезпечував вогневу підтримку піхоти під час важких штурмів, прикривав заходи та виходи побратимів із позицій. Поранення отримав 7 листопада 2025.
«Того дня наша група мала складне завдання — евакуювати зброю, боєкомплект та інше майно з позиції, яку напередодні вщент розгромив ворог. Самі хлопці звідти вже виїхали, а нас четверо поверталися у сутінках. Через гул наших ретрансляторів ми просто не почули ворожий FPV-дрон — вони навчилися підлітати непомітно. Побратим вчасно зорієнтувався, дав команду, ми відкрили вогонь по безпілотнику й почали розходитися по розсипу. Дрон заходив ззаду. В останню секунду я встиг зробити ривок і розвернутися до нього спиною — це мене й врятувало, удар припав на ноги», — згадує Дмитро.
Через складну логістику та постійні обстріли евакуаційна техніка змогла забрати пораненого бійця лише через 14 годин. Дмитро наголошує: вижив і зберіг кінцівки тільки завдяки навичкам своїх побратимів.
«Хлопці спрацювали майстерно. Двоє тримали прикриття, а один наклав мені два турнікети. Всі ці 14 годин вони професійно надавали мені медичну допомогу», — каже захисник.
Попереду на Дмитра чекали чотири важкі операції. Він був на лікуванні в різних містах України. Лікарі буквально рятували розірвані м’язи ніг, провівши складну пересадку шкіри разом із судинами. Зараз захисник проходить уже сьомий місяць інтенсивного відновлення в реабілітаційному центрі Дніпра.
«Коли я тільки потрапив на реабілітацію, найбільше мене мучив страх: чи зможу я взагалі колись знову бігати, чи слухатимуться ноги? Завдяки роботі з фахівцями цей страх я нарешті переборов. Подивіться самі — зараз я вже можу бігати! Нога стала набагато функціональнішою, а хода вирівнюється. Спочатку я дуже сильно кульгав, а зараз це з кожним днем стає все менш помітним. Результати колосальні. Як тільки повністю одужаю — одразу повернуся на службу до своїх хлопців», — говорить Дмитро.
Фахівці розробили для бійця індивідуальну програму, яка поєднує силові навантаження та вправи на координацію.
«Зараз ми з Дмитром працюємо над патерном ходьби та виконанням його головного запиту — поверненням до максимально активного способу життя. Коли він тільки прийшов до нас, міг бігти із максимальною швидкістю 4 км/год, а зараз спокійно видає 9–10 км/год і може пробігти 200 метрів без жодного болю чи дискомфорту.
Загалом двох циклів реабілітації Дмитру має бути цілком достатньо. Зараз ми якраз підходимо до кінця поточного курсу, в якому значно покращили результати. Попри чудову динаміку, у пацієнта все ще залишається нічний біль після навантажень та великі фіброзні зміни, які, на жаль, є пожиттєвими — з ними доведеться навчитися жити. Тому, окрім щоденних годинних тренувань, ми постійно здійснюємо менеджмент поза заняттями: контролюємо стан Дмитра і за потреби знімаємо больовий синдром за допомогою лікувального масажу та лімфодренажу», — розповів фізичний терапевт Любомир.
У реабілітаційному центрі Дніпра з кожним пацієнтом працює велика мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди й психологи. Для кожного пораненого розробляють індивідуальний план лікування, допомагаючи захисникам крок за кроком повертатися до повноцінного життя.
Читайте також: У Дніпрі продовжують усувати аварійну ямковість: з початку року відремонтовано понад 170 тисяч квадратних метрів доріг
