«Прем’єр-міністр торпедує ініціативи місцевої влади з придбання обладнання для потреб не лише ТРО, а й ЗСУ», – Борис Філатов

Міський голова Дніпра Борис Філатов дав докладне інтерв’ю виданню «Зеркало недели» про те, як Прем’єр-міністр Шмигаль відверто саботує закупівлі для ЗСУ.

Конфлікт між прем’єр-міністром і мерами, що довгі місяці війни варився всередині влади, виплеснувся назовні. Одразу кілька мерів та представників місцевого самоврядування висловили своє невдоволення діями уряду і навіть звинуватили голову КДениса Шмигаля у «саботажі та шкідництві».

Індикатором загострення конфлікту стало рішення уряду повернути всі закупівлі, у тому числі на армію та ТРО, в систему Prozorro. Що практично заблокувало органам місцевого самоврядування (ОМС) можливість оперативно здійснювати закупівлю товарів та обладнання: бронежилетів, тепловізорів, прицілів тощо.

Ще одна червона лінія, яка негласно встановлена ​​і всередині суспільства, і всередині влади, не критикувати один одного заради збереження єдності, перетнута. Чому мери, об’єднані в Асоціацію міст України (АМУ), зважилися винести сміття з хати, ми запитали мера Дніпра, члена президії Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України Бориса Філатова.

— Бюджетний кодекс та закон про нацопір зобов’язують органи місцевого самоврядування фінансувати армію. Оскільки в оборонному бюджеті-2022 на екіпірування було закладено нуль, та й з озброєнням армії туго, багато в організації оборони лягло на плечі самих бійців, їхніх сімей, волонтерів та ОМС. Я знаю, що мери спочатку просили центральну владу забрати почесну місію фінансування армії та ТРО до держбюджету. Але війна виявилася настільки неординарною та критичною, що сьогодні кожна громада, у прямому сенсі борючись за своє життя, зацікавлена ​​у допомозі ЗСУ. Я правильно розумію ситуацію, Борисе? То що чи хтось заважає вам допомагати ЗСУ?

— Нам заважає прем’єр-міністр. Тобто, якщо відсунути убік питання, пов’язані з Бюджетним кодексом, які потребують зміни законодавства та іншого, є прем’єр-міністр, який торпедує будь-які ініціативи місцевого самоврядування, пов’язані з придбанням обладнання для потреб не лише ТРО, а й ЗСУ. Найперший приклад – це питання, пов’язані з передоплатою. На сьогоднішній день місцеве самоврядування юридично обмежене ухвалою Кабміну робити передоплату для придбання будь-яких ресурсів. Ми платимо тільки за фактом після того, як продукцію поставлено. Проте іноземні постачальники не працюють без передоплати. У зв’язку з цим ми неодноразово зверталися до Кабміну з проханням змінити нормативну базу та дати нам можливість безпосередньо і без перешкод робити закупівлі для армії та ТрО. Вже пройшло п’ять засідань Кабміну після нашого звернення, але це питання так і не було винесене на обговорення уряду.

Я читав вашу новину (“Мэры городов обвинили премьера Шмыгаля в саботаже и вредительстве”) та хочу уточнити деталі. Важливо розуміти, що закупівлю ми й так робимо. Кожна міська рада прийняла програму фінансування ТРО та виділяє під неї гроші з бюджету. Як би ми не вимагали раніше фінансувати армію та ТРО з державного бюджету, весь парадокс полягає в тому, що на місцевому рівні зараз якраз є гроші. Тому що своєю ухвалою №590 уряд на період військових дій повністю заборонив будь-які капітальні ремонти та реконструкції. Ми сьогодні можемо робити лише якісь поточні ремонти та маніпуляції. Відповідно, зараз я сиджу на п’ятистах мільйонах гривень, які міг би витратити на придбання матеріалів та обладнання для ЗСУ. Але Шмигаль не дає мені цього робити.

— Уточніть, як ви могли б витратити півмільярда.

— Ми й так їх витрачаємо потроху. Але треба розділяти статті видатків. Наприклад, ми будуємо різного роду фортифікаційні укріплення та фінансуємо це з бюджету. Але коли ми говоримо про прямі покупки, виникають проблеми. Прем’єр чомусь вважає, що я є ініціатором цього конфлікту, але мушу його розчарувати — я виступив лише його каталізатором. Пояснюю чому, на простому прикладі. Нині вся країна купує пікапи для ЗСУ. Я відправив свого заступника на військові склади до Європи, і він знайшов не просто пікапи, а тисячі вантажівок, які потрібні фронту. Чи не десятки, не сотні, а тисячі! Вони вживані, але ціна прийнятна — від п’яти до п’ятнадцяти тисяч євро. Причому йдуть із зипами, запасними коробками, шинами та іншим. У підсумку, для вашого розуміння, ми за приватні гроші купили на півтора мільйона євро цих вантажівок і зараз їх веземо. Тому що, коли я їх показав колегам мерам, вони надихнулися і хотіли скинутися, щоб викупити кілька сотень для потреб нашої армії.

— Але ви мали зробити передплату?

— Точно! Але прем’єр сказав, що він цього не робитиме. Ні щодо цих пікапів, ні щодо тепловізорів, дронів, приладів для очищення води, будь-яких інших необхідних фронту ресурсів. Тому всі товари їдуть до нас сюди із Заходу чи то через волонтерів, чи то через руки «Укрспецекспорту» та інших. А громади сидять на грошах і не можуть їх витратити. Тому що прем’єр має свою позицію щодо цього. При цьому Кабмін дає дозвіл на прямі закупівлі Фонду “Повернись живим”. Це надійна організація та рішення правильне. Але воно викликає у нас питання: «Чому демонстративно ігнорують ОМС?».

Ми звернулися до міністра оборони, і Резніков, як адекватний міністр, сказав: «Клас, ми це винесемо на Кабмін». Ще два місяці тому зробив від свого імені проект рішення та виніс на Кабмін, але прем’єр не поставив його до порядку денного. З того часу пройшло вже п’ять засідань Кабміну, а прем’єр тримає паузу. За Станіславським. При цьому він не відповідає на наші дзвінки, не зауважує повідомлень мерів. А його помічники постійно нам розповідають, що треба щось доопрацювати.

І це незважаючи на те, що це питання вже двічі обговорювалося на Конгресі місцевої та регіональної влади при Президентові, і уряд отримав доручення з цього приводу. Дійшло до того, що АМУ вже офіційно звернулася до прем’єра та попросила надати протокол засідань Кабміну, де є обґрунтування, чому важливе для армії питання не ставиться до порядку денного. Однак прем’єр прикрився війною і назвавши стенограму «документом для службового користування» відмовив.

Але в приватних розмовах є теза Шмигаля про те, що якщо він, нібито, надасть місцевому самоврядуванню такі права, тоді трапиться сепаратизм і федералізація. Прем’єр цілком серйозно вважає, що ми на гроші бюджету громад фінансуватимемо свої бригади. Тобто підкуповувати лояльність військових. Щоб вони що? Найкраще захищали наших людей від бомб? Вже дійшло до анекдоту, коли мер Білої Церкви зателефонував мені і запропонував таке: «Давай я куплю вантажівки твоєї 93-ї бригади, а ти — моєї 72-ї. Щоб прем’єр не думав, що ми підкуповуємо своїх військових».

— Зараз ваші опоненти кинуть у Вас свій камінь. Відео із Zoom, де Ви інструктували свою команду напередодні війни, облетіло всю країну. Може, звідси побоювання прем’єра? Я не про вашу позицію сьогодні, я про факт.

— Я до цього факту досить спокійно ставлюся і вже не раз його коментував. Це 14-хвилинне відео змонтоване з тригодинного запису якраз моїми опонентами. За допомогою «журналістів» телеканалу Д1, що належить кримінальному авторитету Петровському (він же Нарік). Це давня історія і в якомусь сенсі відповідь на моє публічне питання, куди ж поділися 24 лютого всі головні міські «патріоти». Але навіть у 14 хвилинах відкритого обговорення поточної ситуації в країні немає приводу чимось мені дорікати. Чого не скажеш про депутатів від СН, у яких Петровський купив франшизу та які всю цю історію записали, а потім віддали у монтаж замовнику. Тож я не пов’язую це з роботою спецслужб чи, тим більше, з прозорливістю прем’єра, це містечкові розбірки з бандитами.

— Щоб закрити політичний гештальт із прем’єром і повернутися до закупівель та армії, маю запитати щодо останніх публікацій у медіа про можливу відставку Кабінету Шмигаля. Ваш «постріл» по Шмигалю за бажання можна трактувати як підготовку ґрунту для відставки.

— Інно, ну ми ж з Вами не вперше спілкуємося. На рівному місці такі заяви не роблять. Кришку просто зірвало. Та й те, про що я Вам говорю, — мала частина того, що насправді відбувається в надрах Кабміну. Але якщо в якийсь момент правоохоронні органи побачать у цьому якийсь каверз, то я справді готовий дати свідчення. Нехай вони допитають виконавчого директора АМУ Слобожана, інших мерів, хай розберуться, як ми принижуємось. Таке враження, що Денис Анатолійович не витримав випробування мідними трубами. Після зустрічі з Байденом та іншими лідерами провідних країн світу нашого прем’єра як підмінили. Прем’єр-міністр Шмигаль до війни і зараз — дві різні людини.

— Може, його стало турбувати, що ще до війни ОПУ перетворив прем’єра на пішака? А тепер у глави уряду окреслилася власна позиція і полізли амбіції — хай навіть не там, але ми тим самим платимо за початковий збій у системі держуправління.

— Але ж ми зараз з вами говоримо не про позицію чи амбіції, а про результат. Про ККД. У місцевого самоврядування всі ці роки також були непрості стосунки з офісом президента. Але чомусь сьогодні ми можемо зателефонувати до Кирила Тимошенка чи будь-якого іншого представника ОПУ і щось вирішити. А ось із паном прем’єром та його підручними спілкуватися дуже важко.

— Борисе, підручні прем’єра — це чиновники державного апарату, який є конституційною гілкою влади. І бюрократична машина не має на увазі ручного керування, як заведено в ОПУ. Але я, звичайно, розумію, Ви маєте на увазі, що ця машина під час війни мала перебудуватися на військові рейки і приймати рішення оперативно. Не можна з цим не погодитись.

— Не можна погодитися і з тим, що паливне питання Кабмін провалив. Провалено комунікацію з місцевим самоврядуванням. Незабаром ми матимемо можливість оцінити глибину провалу підготовки до опалювального сезону. Ще один приклад — питання, пов’язане із валютним контролем. Я дзвоню Юлі Свириденко: «Допоможи, будь ласка». Вона пересилає мене до Мінекономіки, Мінекономіки — до Нацбанку, той знову відправляє до Мінекономіки, потім усе це спускається на рівень заступника міністра, потім — до начальника департаменту… Після багатотижневого ходіння по муках нам просто відмовляють. Так неможливо працювати за умов війни. І в цій ситуації нам справді простіше працювати з ОПУ. Там слухавку беруть. А в Кабміні не беруть і повністю проігнорувавши позицію ОМС, ще й повертають усі закупівлі в систему Prozorro. Гарно, але неефективно.

Насамперед це затягування термінів, плюс треба зібрати купу папірців. І найголовніше ось, наприклад. Ми будуємо РОП (ротний опорний пункт), і за вимогами Prozorro маємо назвати підрядника, суму та місце розташування. В Інтернеті, щоби російські прочитали? Тобто, прирівняли будівництво військового об’єкта до будівництва дитячого майданчика.

Так, пан Нефьодов — дуже кваліфікований колишній перший заступник міністра економіки та ідеолог системи Prozorro. На наші запитання відповів, що не всіх вимог у такій ситуації потрібно дотримуватись. На словах. А на папері? Це до мене після війни прийде КРУ, не до нього. Тому дуже багато законослухняних мерів вже зараз гальмують на марші зі своєю ініціативою. І хто страждає? Армія.

— Найголовніша ідея усієї вашої кампанії яка?

— Щоб Кабмін відчепився від муніципалітетів із усіх питань, пов’язаних із військовими закупівлями. З Prozorro, з валютним контролем, подвійним оподаткуванням, з передоплатою. Ось чи можна це все якось вирішити саме за військовими законами? Тим більше, що всі підзаконні акти ми розробили і давно направили до Кабміну. Включаючи специфікацію: що, де і за скільки купуватимемо. Щоб ми могли витрачати гроші на Батьківщину. Ми ж не просимо таких привілеїв для інших закупівель.

Але прем’єр має другу версію, я її підтверджую. «Ну, ні, якщо ОМС все купуватимуть, то як же Кабмін виглядатиме в очах народу?».

— Що вам більше слави дістанеться?

— Або що ми покажемо дірки в держбюджеті. Я не знаю, чим вони керуються. Ми вже вирішили довести цю історію до абсурду. А давайте громади усі ці гроші віддадуть до президентського фонду? Нам не шкода. Тому що військовому, який приходить до нас за тепловізорами, байдуже, хто їх сплатить — держава чи місцева влада.

Найцікавіше те, що коли нам кажуть, що мери фінансуватимуть якісь свої бригади, це повне марення. Тому що ми все це робимо за заявками військкоматів, які проходять через ОДА. Грубо кажучи, якщо голові ОДА щось не сподобається, то він має всі повноваження смикнути нас за рукав. Тобто ситуація патова. Нас підтримує профільний заступник ОПУ, голови ОДА, міністр оборони, міністр фінансів, міністр регіонального розвитку, а прем’єр просто не ставить питання на порядок денний.

— Ну так у нас є президент-головнокомандувач, і в умовах військового стану за допомогою РНБО він може впливати на Кабмін, пропрезидентську парламентську більшість, нарешті, яка затвердила цей Кабмін. Чи коней на переправі не змінюють? Тим більше, в умовах військового стану закон це забороняє.

— Може, президентові про це не говорять і взагалі йому є чим займатися. Нині ми зайшли до комітетів, працюємо з депутатами. Мій колега мер Житомира Сергій Сухомлін досить жорстко виступив із цього приводу на РНБО. Що стосується міняти чи не міняти. Вихід завжди можна знайти. Але якщо кінь здох, перестаньте на ньому скакати. Тим паче на переправі. Ну, а якщо він знову забив копитами, то, може, і можна ще протягнути якийсь час.

— Якою є ситуація у Дніпрі? Ви можете уточнити, як це зробив Садовий, вказавши на 61 мільйон, уже витрачений громадою Львова на допомогу ЗСУ? Скільки ви з бюджету віддали ЗСУ за ці місяці?

— Я не хочу мірятися мільйонами зі своїм шановним колегою, але як місто, яке знаходиться близько до зони бойових дій, ми витратили в рази більше. Ми дуже багато витрачаємо на фортифікації.

А ви знаєте, яка зараз найбільша потреба в областях? Лопати. Ось у мене лежить заявок на 10 тисяч лопат. Їх немає в «Епіцентрі», ніде. Я збирався давати замовлення підприємцям, щоб вони почали робити ці лопати. А зараз мені треба оголосити тендер у Prozorro, має прийти виробник – один, п’ятий, десятий… Це буде кошмар. А так я просто заплачу людям гроші, а вони зроблять лопати. І все.

— Зараз, звертаючись до тез опонентів, уточню, що такі замовлення часто роблять свої фірми за 10% відкату.

— Нехай опоненти кажуть, що хочуть. Нам треба виграти війну, а не слухати, що говоритимуть опоненти. Мені ніколи розбиратися зі скаргами до Антимонопольного комітету, позовів до суду незадоволених учасників тендеру. Ми маємо війну в країні. Після Перемоги нехай приходять КРУ, НАБУ, ГБР. А зараз у нас область та місто обстрілюють ракетами, і нам треба банально вижити та допомогти армії настільки, наскільки це в наших силах.

Якщо ви настільки не довіряєте місцевій владі, введіть страту за розкрадання коштів. Але дайте нам можливість витрачати на армію гроші, які лежать у нас на рахунках.