Польська волонтерка допомагає українській армії з перших днів війни
Польська волонтерка почала допомагати Україні ще у 2014-му, коли російська агресія тільки зароджувалась. Ольга Соляж збирає для наших захисників усе необхідне — від форми до дронів. А ще документує життя військових і вже видала про це книгу.
Її історія допомоги почалася ще з перших пострілів на сході України. Польська волонтерка Ольга Соляж із початку війни у 2014 році почала збирати гуманітарну допомогу для наших військових. Спорідненість із Україною відчувала завжди, бо бабуся жінки родом із Сумщини.
«Один основний корінчик — це моя бабуся з Сумщини. Колишній Криловецький, зараз Конотопський район, буквально село над Десною. Прекрасне село, прекрасна річка Десна. І звідси всі мої рідні по бабусиній лінії і я відчуваю ці краї, це східний край українського Полісся. Одним словом, я виховувалась в сім’ї, яка мала свідому громадянську позицію. І я брала участь також в Помаранчевій революції, була міжнародним спостерігачем на виборах. І завжди, як щось відбувалось в Україні, я розуміла, що варто підтримувати демократичні процеси в Україні, бо теж розуміла історію України», — розповідає волонтерка Ольга Соляж.
Першою допомогою українській армії був збір на зимову форму для хлопців з Айдару.
«Я допомогала Айдару, тому що в мене були знайомі в Айдарі. Я була на Майдані, стояла багато часу. І я вже на Майдані познайомилась з людьми, які після того пішли добровольцями. В різні батальйони — і в батальйон Донбас, і в Айдар. Але якось найближчий контакт в мене був з хлопцями з Айдару», — згадує Ольга Соляж.
Далі кількість допомоги тільки зростала. А з початком повномасштабного вторгнення – спалахнула із новою силою.
«Зранку подзвонили до мене, що почалась повномасштабна війна.Але я, як і більшість із нас, сприйняла це як шок. Перша реакція — я почала плакати, я розгубилася, тому це був якийсь абсолютний шок. Але я сама по собі дуже психологічно сильна людина, і я себе взяла в руки буквально протягом пів години. І вже о 9 ранку була в банку і відкривала додатковий рахунок на допомогу Україні. Тобто я вже з першого дня розуміла, що треба збирати кошти», — каже волонтерка.
Ольга доправляє на фронт амуніцію, оптику, дрони та автівки. Також купувала надпрохідну вантажівку. Каже – завжди відштовхується від запитів та потреб бійців, а збори проводить серед поляків та української діаспори у Польщі.
«За 3,5 роки постійно ті самі люди. Є один, наприклад, поляк, який кожен місяць мені перераховує на рахунок близько 30 тисяч гривень зі своєї зарплати. Хоча він абсолютний поляк. І він дуже скромний. Він каже: а що я такий боєць з крісла».
Зараз Ольга допомагає 128-ій бригаді ТрО та перебуває у фронтовій зоні. Волонтерка фотографує повсякденне життя підрозділу, фіксуючи його будні, побут, роботу, дозвілля і обстріли — все, що супроводжує війну. Втім, насамперед — людей. Це передала у своїй книзі «Дике Поле».
«У травні 22 року я зробила важливе фото. Це була перша смерть в нашій роті. Док, наш медик, йшов по площі, вийшов… Він, до речі, був застуджений, хворий. Він зранку встав, вже трошки краще почувався, йшов в туалет, ну просто йшов по площі, і авіабомба впала якраз неподалік від нього. Він загинув. Тапочки його залишилися і кров на площі, на якій він загинув. Тіло забрали, а тапки ще, як мінімум, пів року лежали».
Зараз жінка живе на дві країни — Україну та Польщу, де працює перекладачем. Однак, ділиться, її серце та душа належать Україні.
«А волонтерська робота – це все таки вона вимоглива. Це вже не живеш своїм життям, твоє життя лишається позаду, твоя професійна робота. Абсолютно міняються пріоритети. І зараз пріоритетом стала Україна, військові і все, що відбувається на фронті. Тобто робота на перемогу», — каже Ольга Соляж
Наразі Ольга пише ще одну частину своєї книги та планує отримати друге громадянство — українське.
Читайте також: Павлоградський транзитний центр: перша зупинка для тисяч переселенців, що залишили свої домівки через війну
https://youtu.be/YpJr7AL7Cys
