Покинута ферма стала прихистком для тварин-переселенців
Чорнобаївські телята, харківські віслюки, чернігівські коні… і цей список можна продовжувати далі. Після російського вторгнення від рук окупантів постраждали сотні домашніх і свійських тварин. Проте, українські волонтери не кидають їх напризволяще. Часто ризикуючи власними життями, вони вивозять тварин з-під обстрілів у безпечні місця. На фермі під Дніпром знайшли притулок майже 200 хвостатих переселенців. Як живеться братам нашим меншим?
“Это наш замечательный, один из спасенных поросят, который решил, что он теленок. Он гуляет с телятами, он кушает вместе с телятами”.
Адміністраторка притулку “Угольок” Олена Снєтковська знайомить зі своїмими підопічними. Руде порося на імя Батон – найменшенький серед багатьох тварин, вивезених з-під обстрілів.
“Беленькие телята – это лебединцы, это последние телята. Вот когда на Сумскую облатсь были прилеты, вот мы их забрали оттуда. А то тоже Чернигов”.
З початку російського вторгнення волонтери врятували більше як 150 свійських тварин. Ризикуючи власними життями, їх вивозили з різних регіонів країни. Деякі з тварин прибули із серйозними пораненнями. Віслюк на імя Яша – вихованець харківського екопарку – один з таких.
Анастасія Снєтковська, волонтерка притулку: “Нам привезли осликов, их было кажется трое. Нам изначально водитель сказал, что этого осторожно надо выводить, так как у него осколочное ранение… Он не мог идти, ему до такой стенепени было больно, у него аж слезы были на глазах”.
Пораненого віслюка прооперували дніпровські ветлікарі. Попри важкий стан, тварині таки вдалося врятувати пошкоджену ногу.
Олександр Шулешко, головний лікар ветеринарного центру: “Стан був важкий, була рана, проникаюча рана. Ми зразу думали, шо там куля, але там був осколок. Ми йому провели антибіотикотерапію перед тим, як починати операцію… Нога б не зрослась, вона б може і загнила б, або ампутація була б, або взагалі прийшлося приспати цю тварину”.
Ще одна мешканка притулку – переселенка із Харкова, кізочка на імя Еммануєль. Її привезли з пораненням грудної клітини. Шансів на одужання було мало, але ветлікарям Дніпра вдалося неможливе, тішаться волонтери.
Олена Снєтковська, адміністраторка притулку: “Коза приехала реально вся в крови. Ее ребята-волонтеры по дороге обмотали какой-то тряпкой, которую мы сняли – она вся была окровавлена… На сегодня, вы видите, вообще нет проблем… Прекрасно себя чувствует. Мало того, скажем так, она является практически главарем стада”.
Хвостатих переселенців лікують, годують та надають їм прихисток. Людина, яку слухають чи не усі вихованці притулку – Ганна Дробот. Наприкінці лютого жінка приїхала на ферму просто у гості. Та й так і лишилася доглядати тварин. Говорить, поки її хлопець боронить країну, вона рятує братів наших менших.
Ганна Дробот, помічниця притулку: “Побаиваюсь именно, чтобы тут не началась война. Именно побаиваюсь не за себя, а за животных. Честно. Лошади в особености. Где-то тут бахкає, вони очень сильно воспринимають це все”.
Під Дніпро і досі везуть корів, телят, коней, кіз, собак та поні. Волонетри говорять, у спокійному місці тварини швидко оговтуються від шоку, утворюють родини та навіть приносять приплід.
“Видите, вот маленький рыжий пони – это поняшка, родилась здесь, когда уже началась война. Девочка. Конечно, мы ее назвали Джавелина. Как-то, вы знаете, она достаточно юркая, шкодная и ей как раз это имя вполне подходит”.
Притулку “Угольок” 10 років. За увесь цей час у ньому вилікували та витягли з-під ножа м’ясників чимало тварин. Їм надають допомогу та шукають добрих господарів. Волонтери говорять, хвостаті мають жити та приносити радість, а не перетворюватися на м’ясо через те, що стали нікому не потрібними.
