Підірвався на міні під час евакуації полеглого побратима
Після підриву на протипіхотній міні військовий Іван думав не про біль, а про те, який протез доведеться обирати – алюмінієвий чи карбоновий. Після вибуху чоловік самостійно дістався точки евакуації. Дивом на нозі зламана лише п’яткова кістка, тож кінцівку вдалося врятувати. Вже більше тижня воїн проходить реабілітацію у Дніпрі. А після, каже, планує повернутись до служби.
У Дніпрі проходить реабілітацію 29-річний військовослужбовець Іван. На Запорізькому напрямку боєць отримав мінно-вибухове поранення.
«Який у мене буде протез — алюмінієвий чи карбоновий?» — сміється Іван.
Саме такі думки, згадує воїн, з’явилися в нього одразу після вибуху. Того дня він приїхав евакуювати полеглого побратима із замінованої ділянки.
«Я під’їхав квадроциклом до нього, тільки почав злазити — і наступаю на протипіхотну міну. Мені пощастило, що вона була перевернута і було болото. У мене просто розлетілася берця, нога посиніла і тріснула п’яткова кістка. Наклав турнікет, заліз на квадроцикл, зробив доповідь, що вже не зможу його витягнути. І доповів, що сам “трьохсотий”. Мені сказали швидко летіти на евак. Дорога туди в нормальних умовах займала хвилин 40, а себе я евакуював хвилин за 10», — військовослужбовець Іван, який проходить реабілітацію після поранення.
У війську оборонець із 2021 року — тоді добровільно підписав контракт. Повномасштабне вторгнення зустрів на Харківщині під час навчань. Служив водієм: евакуйовував поранених та доставляв бійців на позиції.
«У тебе хлопці в кузові їдуть, і не дай Боже щось прилетить ззаду — потім дуже важко це переживати. А якщо це евакуація і ти везеш тяжкопораненого, то буквально секунда може зіграти величезну роль. І це дуже тисне психологічно», — каже Іван.
Боєць розповідає: без ризику для життя на фронті не минає жодного дня. Одного разу під час боїв на Сумському напрямку він навіть не одразу помітив, що отримав кульове поранення ноги. А контузій, додає військовий, було стільки, що після десятої він перестав рахувати.
«Я виходжу з автівки — і падаю набік. Розрізаємо штанину, а там дійсно кульове. Куля пройшла наскрізь через ікру — зайшла і вийшла. Нічого не зачепила: ні кістку, нічого. Можливо, тому все й обійшлося. Ми були в такому ажіотажі, що я навіть не помітив, що в мене вже багато крові втрачено. У машині — солярка, а в мене — кров», — згадує Іван.
Унаслідок мінно-вибухової травми, яку він отримав у лютому цього року, у військового перелом п’яткової кістки. Нині чоловік проходить реабілітацію у Дніпрі.
«У пацієнтів із таким переломом завжди є труднощі з ходьбою та стійкий больовий синдром. Порушення руху зачіпають не лише місце травми, а й усю нижню кінцівку. Тому ми працюємо не тільки локально, а з усією ногою», — фізична терапевтка Дар’я.
Реабілітацію військовий проходить вже понад тиждень. Щодня — вправи для відновлення рухливості ноги.
«Я вже бачу результат — можу наступати на ногу навіть без милиці. Починається нормальна ходьба. А те, що було раніше, важко було назвати ходьбою», — каже Іван.
«Я вже бачу прогрес — зменшився біль і збільшилася амплітуда руху», — додає фізична терапевтка Дар’я.
Іван родом із Донецька, який нині окупований росіянами. До війни чоловік займався фермерством. Втім, повертатися до цивільної справи поки не планує — після завершення реабілітації хоче знову повернутися до побратимів.
«Поки в Україні війна, я себе на іншій роботі не бачу. Тільки військо. Я навіть не зможу інакше. Зараз лікуюся і думаю: хлопці там без мене. І це дуже важко», — зазначає військовослужбовець.
Читайте також: Не травмувати ветерана під час спілкування: у Дніпрі вчили фахівців, як правильно працювати з захисниками
