Щодня у своїй невеличкій домашній майстерні пані Ірина створює натуральне мило. Від розробки дизайну до пакування готових виробів — увесь процес народження ароматних виробів відбувається у її міні-лабораторії.
«Мені, звісно, хочеться більше шаф. У мене взагалі така мрія — усе ж таки окрема майстерня. Я намагаюсь якось тут розміщатися, але тут у мене на поличках натуральне мило».
До повномасштабного вторгнення жінка разом із родиною жила у Нікополі. Розвивала невеликий магазин одягу, будувала плани на майбутнє. Проте велика війна змусила її переїхати до Німеччини.
«У березні ми з чоловіком прийняли рішення, що мені з дитиною потрібно їхати за кордон у першу чергу, тому що хотілося, щоб дитині було спокійно. Бо нам доводилось кожної ночі по декілька разів спускатися в укриття, в підвал, і дитині там не дуже комфортно. Тим більше, що постійно в новинах я стежила за тим, що російська армія все ближче і ближче підходить до нашого міста», — майстриня з миловаріння, переселенка з Нікополя Ірина Бойко.
За кордоном думки про рідний дім не полишали її. Тож через три місяці жінка повернулася до Нікополя. Життя під постійними обстрілами було неможливим, тож, зібравши найнеобхідніші речі, Ірина прийняла тяжке рішення — переїхати до Дніпра.
«Ми сподівалися перший час, що ми повернемось. Усе ж таки, що війна ось-ось закінчиться, тому що хотілося сподіватися на краще, і ми дійсно вірили, що вона закінчиться. Тобто ми приїхали і просто вирішили почекати. Я нічим не займалася, ми читали новини, ми чекали, поки можна буде поїхати додому», — майстриня з миловаріння, переселенка з Нікополя Ірина Бойко.
Тоді опорою для неї стало давнє хобі, яке з’явилося ще до повномасштабної війни, — миловаріння.
«Я така творча натура, і мені постійно здавалося, що чогось мені в житті ще не вистачає. Тобто так, звісно, це цікаво для жінки — магазин одягу, але все ж таки мені хотілося якось ще себе реалізувати. І я буквально дуже випадково побачила в інтернеті зображення мила. І за 30 секунд я кажу чоловіку, що хочу таке зробити. Потім на день народження він подарував мені курси з миловаріння, на які я давно задивлялася. Вони були не дуже дешеві, але цей подарунок визначив для мене подальший напрямок мого життя», — майстриня з миловаріння, переселенка з Нікополя Ірина Бойко.
Майже все обладнання та матеріали залишилися в Нікополі та були втрачені. Ірині довелося починати майже все з нуля — відновлювати робочий простір та наново будувати виробництво.
«Випадково, абсолютно. Я в Telegram побачила, що оголошується грант, оголошується набір учасників, подала заявку. І була дуже здивована, коли відповіли. Приїхали до мене дівчата, я їм теж показувала, чим займаюся. Ми змогли придбати і 3D-принтери, і багато олій, багато інвентарю я теж змогла докупити. І за рахунок цього зараз я працюю далі», — майстриня з миловаріння, переселенка з Нікополя Ірина Бойко.
Так асортимент Ірини поступово почав розширюватися. Окрім мила, жінка почала виготовляти свічки, скраби та тверду піну для ванни. Родзинкою у справі майстрині стали унікальні бомбочки, для яких щоразу створюються нові форми та малюнки за допомогою 3D-друку.
«Окремий у нас напрям — це створення таких трендових бомбочок, які точно користуватимуться попитом — ось такий демогоргон, Стів, Джастін — це за мотивами серіалу, який, я думаю, всі вже передивилися. Ми самі повністю розробили дизайн, починаючи від зображення, потім перенесли це все у 3D-модель, надрукували на принтері, зробили форму і потім уже виготовили бомбочку».
Особливу увагу майстриня приділяє натуральності своїх виробів. Жінка здебільшого використовує еко-сировину.
«Одна така фраза мені запам’яталась, коли мені дівчина писала: “Дякую, усе так класно, усе так працює”. І мені стало дуже приємно, коли вона написала, що таке враження, ніби це мило, ці бомбочки створюються саме для неї. Ось такий ефект. І насправді воно так і є. Я коли роблю всі вироби, я з душею і дбаю про кожного, мабуть, хто буде користуватися. Для мене дуже важливий такий зворотний зв’язок».
У планах Ірини й надалі розвивати власну справу, збільшувати асортимент продукції та відкрити невеличку крамничку, де її вироби зможуть знайти нових поціновувачів.
