Павлоград та Волоське: в яких умовах живуть переселенці у транзитних центрах?
Багато людей бояться евакуюватися через невпевненість, що їх чекає далі, в яких умовах доведеться перебувати, а також через нестачу коштів. Наша знімальна група покаже шлях переселенців після евакуації, умови перебування у транзитних центрах Дніпропетровщини та спектр послуг, які там надають. Наразі в області працюють два таких центри, вони щодня приймають людей та допомагають їм.
В минулих матеріалах ми показували вам евакуацію людей з прифронтових сіл під обстрілами. Але на цьому їхній шлях не завершується. Далі — транзитні центри, де їх зустрічають, реєструють та допомагають облаштуватися. Сьогодні команда ДніпроTV приїхала до центру в Дніпропетровській області.
Перший центр розташований у селі Волоське. Більшість евакуйованих — з прифронтових громад Дніпропетровщини.
Одна з них — пані Ольга з Маломихайлівки, яка приїхала до центру разом із чоловіком, донькою та пухнастим другом Молі. Кілька місяців тому родину до прихистку вже привозили волонтери. Тоді сім’я повернулася в надії, що ситуація на фронті покращиться. Проте жити там виявилося нестерпно, тож вдруге вони приїхали вже самостійно.
«Вдруге мене вивезли, бо я не витримала. Сподівалася, що все налагодиться, що вони пройдуть і не зачеплять село», — каже переселенка Олена.
«У нас дуже добрі умови. Маємо багато кімнат, облаштованих окремими ліжками. Є багаторазове харчування, медичні послуги — усе необхідне. У нас тепло: ми з початку жовтня розпочали опалювальний сезон. Опалення автономне. Тому є всі умови перебувати тут певний час. Навіть багато хто не хоче їхати далі, бо їм дуже подобається», — комендант транзитного центру Вадим Касьянов.
За цей день волонтери мали привезти до центру ще близько двадцяти людей. Серед новоприбулих — Катерина.
«Я з Просяної, Синельниківського району, Дніпропетровська область. Я з собою телевізор взяла. Думаю: Господи, хоч би світло побачити і телевізор увімкнути. Там навіть зв’язку не було. Коли трохи з’явився, подзвонила “білим янголам” і сказала: рятуйте», — переселенка Катерина.
Після оформлення документів жінку проводять до кімнати, де вона може перепочити кілька діб.
Ще один центр, який приймає людей, котрі були змушені покинути свої домівки через російські обстріли та просування ворога, знаходиться у Павлограді.
Цей центр відкрився влітку минулоріч. За цей час його підтримкою скористалися майже 40 тисяч людей. Під час нашої зйомки тут перебували семеро людей. Всі вони відмовилися спілкуватися на камеру, адже досі перебувають у стані стресу. Втім, нам вдалося познайомитися з новоприбулою родиною з Дружківки на Донеччині.
Переселенка Неля Миколаївна каже, що виїхати змусили діти після прильоту.
Тут людей також забезпечують усім необхідним.
«У нас кімнати розподілені для людей поважного віку, маломобільних, є кімнати матері й дитини, дитячий простір. Ми намагаємося донести людям, що вони не залишаться самі. Працює багато благодійних організацій, держава, Національна поліція, ДСНС, органи місцевої влади. Людей не залишать покинутими. Ми розміщуємо їх у 17 областях, безкоштовно відновлюємо документи, пенсії, відкриваємо банківські рахунки — все працює», — працівниця благодійного координаційного гуманітарного центру Лілія.
Транзитний центр — це перша точка, куди потрапляють евакуйовані мешканці прифронтових населених пунктів. Тут вони можуть оговтатися, переночувати кілька діб, отримати фінансову, психологічну та юридичну допомогу. Після оформлення документів переселенців скеровують у громади, де доступні довгострокові місця для проживання. Це може бути приватний будинок, квартира або гуртожиток.
Читайте також: «Тобі це знайомо?»: де шукати допомогу, якщо натрапив на роботодавців-шахраїв чи торгівців людьми
