Обід із передової до лікарні: воїн 128 ОВМБр передав страву пораненому другу
Кинув кар’єру кухаря і проміняв кращі ресторани Європи на фронт. Боєць 128 ОВМБр «Дике поле» після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону і став на захист батьківщини. Олександр на передовій – зв’язківець, втім, коли повертається з бойових, одразу береться за ніж, розпікає пательні, шинкує овочі, і на простенькій кухні народжуються витончені страви. Він готує для побратимів, що повертаються з позицій, а ще за нагоди – для бійців, які одужують після поранень.
На простенькій невеликій кухні Сашко вправно нарізає овочі. Коли є вільна хвилинка після бойових виходів, він залюбки готує побратимам зі 128 окремої важкої механізованої бригади розкішні обіди.
До великої війни протягом шести років Олександр готував у кращих ресторанах Німеччини, Швеції та Польщі. Для вибагливих гостей, на професійних кухнях, де точність і технології вирішували все. Там він відкривав нові смаки, комбінував інгредієнти, як художник фарби на палітрі.
«З професійної точки зору там цікавіше працювати, бо інакше налагоджені процеси, інакше складається продуктова підготовка, інакше відбувається робота. І розподіл обов’язків, і хто що може зробити — усе налагоджено по-іншому. І сам процес відбувається по-іншому», — військовослужбовець 128-ї бригади ОВМБр «Дике поле» СВ ЗСУ Олександр.
Але коли почалося повномасштабне вторгнення, він кинув кар’єру кухаря і, не вагаючись, повернувся додому. У березні 2022-го пішов добровольцем на фронт і став військовим зв’язківцем тієї ж 128-ї бригади «Дике поле». Утім, кулінарію не покинув — і тепер його витончені страви залюбки куштують бійці.
«Мені цікаво, бо це моє хобі. Я люблю готувати. І вважаю, що на кухні мають працювати тільки ті люди, які цим захоплюються. Тоді все легше і все йде так, як треба. Через силу на кухні не виживеш», — каже Олександр.
У бригаді військовий запровадив нові традиції: він готує для хлопців на позиціях та для поранених побратимів. Інколи це проста домашня їжа, а коли є натхнення — хлопці смакують грушею з шавлією або полуницею з базиліком.
«У тебе є певний набір технік, технологій. Є інструменти, продукти, знання, як їх поєднувати. Комбінувати можна під свій смак, з напрацьованими комбінаціями. Це називається food pairing. Спочатку відпрацьовуємо, що з чим поєднується. Потім дивимось, що можемо використовувати тут. Наприклад, у мене немає печі, але є конфорка. Потрібна термічна обробка — отже, відкладаю жарення чи запікання, бо технічно тут так зробити не можу. І починаю вигадувати так, щоб співпадало з pairingʼом і працювало технічно», — пояснює Олександр.
Цього разу він готував для пораненого побратима пошированого лосося з картопляним пюре та овочевим соусом.
Під час приготування Сашко ділиться планами: після перемоги хоче відкрити власний ресторан, де готуватиме страви за старовинними українськими рецептами. Наприклад, мацик — сиров’ялене м’ясо, яким на Поліссі «вирішують конфлікти».
«Його приносять, коли нема рішення якогось діла, і тоді люди звертаються до коріння — символічно пригощають мациком, і питання вирішується. Наприклад, коли сусід побудував паркан і заліз на чужу ділянку. Якщо справа принципова, то в цьому регіоні приносять один одному мацик», — каже військовослужбовець.
І ось страва вже готова. Лосось і пюре вирушають у дорогу до іншого міста. Зазвичай страви їдуть на фронт від цивільних, але цього разу — навпаки.
Побратим зрадів страві. Володимир каже, що скучив за кухнею Сашка і вже мріє повернутися на позиції.
«Саня готував усім групам, які виходили з позицій. Завжди було щось смачненьке. Це могла бути червона риба, морепродукти, стейки — те, що ми самі приготувати не можемо. І завжди це була гастровечеря. Дуже крута традиція, всім хлопцям подобалося», — розповідає Володимир, військовослужбовець 128-ї бригади ОВМБр «Дике поле» СВ ЗСУ.
Поранення Володимир отримав через ворожий дрон «Ждун». Він дивом устиг вистрибнути з автівки.
«Було буквально кілька секунд, щоб вистрибнути. Побратим — у бік посадки, я — в інший. Як водій, я встиг хоч трохи загальмувати. Вистрибнув просто в поле, глянув через плече — дрон летить за нами чи в машину. Дякувати Богу, — у машину. Мене лише уламками зачепило трохи», — каже боєць.
Лікар пораненого бійця каже: під час операції дістати уламок з ноги не вдалося, проте воїн поволі одужує.
«Те, що було зашито, уже загоїлося, стабільне. Там була виконана пересадка шкіри. Рана спокійна, шкірний трансплантат прижився. Зараз розпочинаємо реабілітаційне лікування, потихеньку відновлюємо обсяг рухів у колінному суглобі — все йде добре», — повідомив лікар-ортопед, травматолог Віктор Савін.
Тим часом Сашко продовжує кулінарні експерименти. Меню для наступних фронтових обідів уже склав. Каже, що для нього це не просто хобі — це спосіб об’єднувати побратимів, підтримувати бойовий дух і дарувати відчуття дому навіть у найскладніших умовах.
Читайте також: Новопавлівка і Межова – під загрозою! рф пішла у штурм
