Невщухаючий біль: чи понесуть покарання винні за удар по багатоповерхівці в Дніпрі
Понад сім місяців пройшло з найбільшої терористичної атаки по Дніпру. 14 січня 2023 року в святковий вихідний день рашисти поцілили по багатоповерхівці на Набережній Перемоги,118. Тоді 46 людей загинули, з них троє — діти. 75 отримали поранення, з них 13 дітей. Рятувальна операція тривала 69 годин. Ворог поцілив у будинок ракетою Х-22, яку поки не можуть збивати оборонці неба. Натомість вже відомі виконавці цього злочину, їм оголошено підозру.
«З-під землі йдуть такі стони, такі крики, що це просто неможливо їх усвідомити. Я, мабуть, ніколи не забуду те, що тут відбувалося саме в той день і саме в той час».
Ольга, очевидиця воєнного злочину: «Все було спокійно, все мирно. І раптом моє вікно в кухні відкривається і ударна хвиля так вдарила мене, що винесло мене з кухні в коридор. Я подивилася — захиталися стіни. Я думала, що вони складуться, як картковий будиночок. Люстра, стеля пішла ходуном, все ходуном пішло. І був свист божевільний, а потім такий вибух».
Олександр Лимар, заступник начальника загону з реагування на надзвичайні ситуації 8 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області: «Три доби — це 100% ми тут знаходилися, повністю активна фаза. Розбір завалів проводився біля трьох діб. Одразу в першу годину був розвернутий оперативний штаб проведення ліквідації надзвичайних ситуацій, він знаходився тут, через дорогу для того, щоб все знаходили, щоб в полі зору всі дії, вся перестановка техніки на оперативних ділянках і контроль за роботами, що проводяться».
«Я вже за кілька хвилин піднялася, вискочила у двір. Тут усе горіло, я стояла там і дивилася. Вогонь був вищий за дев’ятий поверх, весь дим пішов у той бік. Тут горіли дерева, а за димом нічого не було видно, дихати не було чим. Люди падали зі стель, падали з балконів, то був такий жахливий крик».
«Для того, щоб підігнати спецтехніку для тієї ж евакуації людей, треба було розчистити собі шляхи під’їзду. Я хочу сказати, я був вражений, мабуть, тим, що небайдужі громадяни, містяни, вони буквально всім, що попадалось їм під руку, проводили розчищення шляхів під’їзду. Тобто це були дорожні знаки навіть — все, що попадалося їм під руку, оперативно розчищали, Ми під’їжджали й надавали допомогу, проводили свою роботу».
«Люди живцем падали у вогонь і горіли у вогні. Це був ад — стони, крики, перенести це просто було неможливо. Люди, які не могли нервово це витримати, падали тут, втрачали свідомість. Багато людей втратили слух, але потім він потихеньку відновився. На зір вплинула ця вся ракетна вибухова хвиля. Швидкі допомоги стояли скрізь».
«Щодо криків людей: для рятувальників, які проводять розбір завалів, це навпаки — стимул працювати краще, працювати швидше. Тому в нашій роботі є такий термін, як «хвилина мовчання», під час якої завмирає вся техніка і ми слухаємо безпосередньо людей, які просять про надання допомоги під завалами, і активізуються саме в тій ділянці, де чули крики про порятунок».
«Одночасно тут було залучено біля 20 одиниць техніки, особовий склад мінявся кожні вісім годин. Замінювався особовий склад тому, що велике навантаження фізичне. Маю на увазі навантаження на людей. Тобто одночасно тут знаходилося до 150-200 чоловік особового складу тільки ДСНС, я не рахую поліцію, комунальні служби, медиків, волонтерів».
«Рятівники… я просто була вражена, як рятівники — це такий вогонь був, тут крани стояли, і вони намагалися потихеньку, як пожежники загасили вогонь, але ж там всередині вогонь був шалений, страшний — і вони витягували людей звідти».
«Кажучи за мене, я особисто був сильно вражений, і певно, що ще значну кількість часу після цього приходив до нормального самопочуття».
46 людей загинуло, з них троє дітей. 75 отримали поранення, з них 13 дітей.
Читайте також: Декілька разів за день ворог бив по Нікополю та Мирівській громаді
