«Недобраття»: справжня історія стосунків росії та України, знищення української мови та незалежності

«Братні народи» – саме так намагається представити російська пропаганда стосунки росії та України тривалістю в кілька століть. Буцімто в нас спільні культура, історія, схожі мови, віросповідання. Втім, насправді вся наша історія – це намагання росії встромити в спину ножа українському народові й асимілювати його в зубату російську імперію.

Дніпроньюз розпочинає цикл сюжетів «Недобраття» – про справжню історію стосунків росії та України. Перша серія – про намагання російських царів знищити нашу писемність та мову і зародки української незалежності.

Відокремитись від росії український народ намагався ще від початку існування наративу про «братній народ». В 1720 році цар Петро I  заборонив друкувати книжки українською мовою. За майже 40 років зі шкіл вилучили український буквар. У 1888 році Олександр III заборонив вживати українську мову в офіційних установах. Ще за 22 роки Столипін припинив діяльність будь-яких українських організацій.

І це – лише крихта того, що робив «братній народ» з Україною упродовж декількох століть. З приходом радянської влади все почало тільки загострюватись. Але навіть тоді український народ продовжував боротися за свою свободу, навіть якщо це не подобалось радянській владі.

Ірина Рева, наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького: «Період національно- визвольної війни 1917 – 1921 років, саме тоді, коли розпалася російська імперія, тоді створилася Українська народна республіка і, власне кажучи, на базі Української народної республіки могла постати і сучасна незалежна Украіна, тому що 22 січня 1917 року був проголошений IV Універсал, коли, власне, і була проголошена незалежність України. Але, якби ми існували самі, ніхто нас не трогав, не хотів надати “братську” допомогу, то тоді, напевно, ми і зараз с того часу вели відлік української незалежності».

«Самостійна, ні від кого не залежна, вільна суверенна держава українського народу» – саме так було написано в останньому, IV Універсалі про проголошення Української народної республіки. Втім, такою вона була хіба на папері. Із своїх цупких пазурів московія нас так і не відпустила.

Щоб перемогти радянський режим та стати незалежними, багато українців поклали власні життя: Мазепа, Петлюра, Бандера – зараз вони є символом боротьби за свободу та незалежність України! Саме через те, що Степан Бандера намагався разом з іншими зробити Україну самостійною, його і зненавиділа російська влада і навіть приписувала йому змову з німецькими фашистами.

Ірина Рева, наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького: «Російська влада не хотіла називати пряму причину, чому українці повставали і за що українці боролися. Тобто «мазепинці», «петлюрівці», «бандерівці» – це якраз ті люди, які боролися за державність, за незалежну Українську державу. І з того часу, скажімо так, що зробив Мазепа? Він спробував відірвати Україну від росіі і дати можливість самостійного розвитку. Чого прагнув Петлюра? Так само він прагнув створення Української держави, Української незалежної держави, щоби ми самі могли розпоряджатися своїм життям, не від кого не залежавши. Того самого прагнув і Степан Бандера».

Українська повстанська армія: кривдники, націоналісти та фашисти, як тільки не називала радянська влада це військово-політичне формування. Нічого не нагадує? Так, історія знову повторюється.

Ірина Рева, наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького: «УПА дуже часто приписують злочини, звірства, вбивства начебто мирного, невинного населення. Але досить часто це робили легендовані групи, тобто це робили радянські спецслужби для того, щоб з одного боку знищити людей, своїх опонентів, а з іншого боку – залякати населення».

Багато таких історій є зараз. Ось, наприклад, Іван Погорілий – адвокат із Запоріжжя, пам’ятник якому стоїть в музеї АТО в Дніпрі. В 2014 році він врятував дівчинку з-під обстрілів. Її родина тікала від війни з рідного міста на Донбасі, коли потрапила під вогонь. Іван воював на боці України, сам був поранений, втім, дістав дівчинку з розстріляного авто, відтягнув на безпечну відстань, а далі їх підібрали медики.

Нині, вже після масштабного вторгнення росії, в Україні з’явилось чимало нових героїв нової війни. Наприклад, льотчик – Привид Києва; жінка, що збила ворожий дрон банкою помідорів; прикордонники з острова Зміїний, які в перші дні війни мужньо вказали росії, куди їй слід йти. І таких історій мужнього протистояння українського народу щодня стає все більше. В наступному сюжеті циклу «Недобраття» – розкажемо про те, як росія спотворила нашу боротьбу за незалежність в роки Другої світової війни.