«Ми щодня повинні пам’ятати тих, хто йшов нас оберігати і боротися за наше життя», — мати полеглого захисника України про встановлення меморіальних дошок у Дніпрі

Сильні та мужні патріоти України. Такими запам’ятають рідні та друзі Антона Твердохліба та Романа Зубарева. Щоб вшанувати пам’ять полеглих захисників, на будівлі гімназії № 96 відкрили меморіальні дошки.

Антон Твердохліб – талановитий кухар та успішний підприємець. Проте повномасштабне вторгнення все змінило. Вже на початку березня 2022 року чоловік приєднався  до лав тероборони, а у квітні його зарахували до Збройних Сил України.

«Антон дуже любив українську мову, вірші та поезію. Читав Стуса та Симоненка. Він був ярим патріотом. Йому пропонували роботу в Німеччині, проте він обрав Україну і відмовився. Про свою службу  нам не розповідав, адже служив у розвідці. Знаю тільки, що захищав Бахмут, Торецьк, був на Сумському напрямі. Загинув Антон 11 червня 2025 року під Торецьком. Він та ще 2 хлопців були на позиції. Антон в той момент керував дроном. Вони чекали, доки їх заберуть, проте їх атакували», — говорить мати полеглого захисника Антона Твердохліба Людмила Петровська.

Любов до України та своїх рідних Антон викладав у віршах. Уже будучи на позиціях, чоловік все одно продовжував писати.

«Він часто надсилав аудіоповідомлення зі своїми віршами. Писав про Україну, про мене, про свою доньку. Їй зараз 12 років. Інколи прослуховую його повідомлення. Син завжди казав: «Хто якщо не я піде захищати нашу державу». Тому ми щодня повинні пам’ятати тих, хто йшов нас оберігати і боротися за наше життя. Особливо це стосується молодого покоління. Саме заради їхнього щасливого та мирного майбутнього триває ця боротьба», — додає Людмила Петровська.

Антону Твердохлібу тепер назавжди 36.

Назавжди 33 тепер  і Роману Зубареву. У цивільному житті він працював будівельником-муляром та активно займався спортом. У вересні 2023 року чоловікові прийшла повістка з військкомату.

«Рома одразу сказав, що ховатися не буде і пішов. Раніше він служив, давав присягу. Тому для нього було справою честі піти воювати. Служив у Національній гвардії України. Проходив підготовку у Великій Британії та показав дуже хороші результати. Він увійшов до десятки найкращих та отримав право носити британські шеврони. Після повернення був на позиціях в Луганській області. 19 січня 2024 року Рома загинув під час бою. 16 січня вони приїхали на допомогу десантникам у Білогорівку. Билися три дні, але там було пекло і їх всіх зрівняли з землею. Дивом потім вдалося забрати загиблих і я дуже вдячна за те, що їх там не покинули, а дали нам змогу поховати наших рідних», — каже мама полеглого захисника Романа Зубарева Наталія Зубарева.

Пані Наталія поділилася, що Роман чекав свою першу відпустку – збирався одружитися на коханій дівчині. Проте не встиг. Посмертно Романа Зубарева нагородили знаком пошани «Захиснику Луганщини», орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Захисник Вітчизни».

Зараз на будівлі гімназії № 96 вже встановлено 4 меморіальні дошки. Усіх полеглих захисників, які навчалися у стінах закладу, пам’ятає Наталія Леонідівна.

«У Антона та Романа я нічого не викладала, але добре їх знала. Хлопці були дуже спокійні. Антон був творчою особистістю і ще під час навчання писав вірші. Вони завжди пропонували свою допомогу і це було їхньою спільною рисою характеру, хоча вони й були дуже різні. Хлопці ще в школі були дуже дорослі, аж не по роках, і завжди багато думали та аналізували. Дуже тяжко, що Україна втрачає таких гідних людей, які любили своє місто та свою державу», — говорить директорка гімназії № 96 імені Д.І. Решетняка Наталія Моргуль.

«Ці хлопці, як і інші полеглі захисники України, віддали найцінніше, що в них було – своє життя. Віддали за нашу свободу, незалежність та майбутнє всіх українських дітей. Наше основне завдання – пам’ятати цих героїв та їхні подвиги. Це вже 14-та меморіальна дошка, яка встановлена у Новокодацькому районі. Наступного тижня ми вшануємо пам’ять ще одного захисника України та встановимо дошку на його честь. Також ми постійно оновлюємо світлини полеглих захисників на нашій Алеї пам’яті. Дніпро нікого не забуде і завжди буде пам’ятати тих, завдяки кому ми продовжуємо жити», — зазначив голова адміністрації Новокодацького району Олег Денисенко.

Читайте також: Уродженка Дніпра Ярослава Магучіх здобула золото чемпіонату світу-2026