«Мені важливо повернутися до побратимів. Я не зможу служити, як раніше, але бути корисним точно», — захисник про мотивацію під час лікування в реабілітаційному центрі Дніпра
Олександру 45 років. Він родом із Дніпра. До лютого 2022 року працював у металургії. Полюбляв плавання, великий теніс і пейнтбол. Після початку повномасштабного вторгнення рф сім’ю відправив за кордон. Тесть пішов добровольцем на фронт. Олександр залишився вести господарство.
Взимку 2023-го, коли тесть повернувся з пораненням і його комісували, Олександр передав йому всі справи і пішов до ТЦК. Відчув — настала його черга. Вже 15 лютого був на службі: спочатку штурмовиком, потім зв’язківцем. Згодом виконував обов’язки командира взводу зв’язку.
«14 листопада ми були на Харківському напрямку. О четвертій ранку розпочався масований артобстріл. Поруч були пальне та генератори. Полум’я охопило все навколо. Бронежилет урятував тіло, але обличчя, руки та ноги сильно обпікло. Мене евакуювали. Спочатку до стабілізаційного пункту, потім до Києва. Лежав у реанімації. Пересадка шкіри, слава Богу, не знадобилося, але стан був украй важкий. Постійно на знеболювальному, перев’язки – лише під наркозом. Погано пам’ятаю той період», — каже воїн.
Пізніше виявилося, що ще за дві години до обстрілу він отримав додаткову травму – обрив зв’язки біцепса. У Києві з Олександром одразу почали працювати фізичні терапевти. Виявилося, що для відновлення м’язів потрібно постійно рухатися, а щоб шкіра швидше загоювалася, важливі не лише харчування, а й температура в палаті.
«Постійно відчував дикий холод, поки загоювалися рани. Коли втрачається захисний бар’єр – тіло відмовляється працювати. Не можеш піднятися – втрачаєш свідомість. Знову пробуєш – і знову втрачаєш свідомість», — згадує Олександр.
Там він дізнався, що його терапевти навчаються у колег у Дніпрі. Саме тоді вирішив повертатися додому, продовжити відновлення в реабілітаційному центрі Дніпра.
«З опіками відновлення тривале, але головне — рух, особливо в кистях і пальцях. Хочу повернути силу рук і ніг, щоб почуватися, як раніше. Мені важливо повернутися до побратимів. Звісно, я не зможу служити, як раніше, але певну користь точно зможу приносити. Рівень реабілітації тут високий. Відчувається, коли до тебе ставляться по-людськи та з професійним підходом. Ти бачиш результати — і це дає додаткову мотивацію. Рух кінцівок і пальців значно покращився. Уже можу, наприклад, тримати ложку. З кожним днем я роблю все більше звичних речей, які міг робити до поранення. І це дуже круто», — каже захисник.
Реабілітаційний центр Дніпра у 2024 році визнано одним з центрів досконалості, який показує найкращі підходи до надання допомоги та є взірцем для інших. Такі центри стають осередками передового досвіду. Його фахівці навчають інші реабілітаційні команди по всій країні.
«Ми в рамах центру досконалості навчаємо інші команди реабілітації. Одна з них була з Києва — так Олександр і дізнався про нас, а згодом потрапив сюди. Це дуже круто, що така співпраця є і що ми можемо відстежувати прогрес пацієнта. Олександр дуже вмотивований, і це допомагає йому легше досягати своїх цілей у відновленні: збільшення м’язової сили, зменшення контрактур і рубцювання. Я впевнена, що в нього все вийде. Олександр має гарні результати та хороші прогнози на відновлення», — розповіла ерготерапевтка Анна.
У Дніпрі в реабілітаційному центрі з кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда, що складається з лікарів фізичної реабілітації, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, логопедів і психологів. Для кожного хворого розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням особливостей пацієнта.
Читайте також: «Команда тут класна. Фантомні болі вже не такі сильні, як раніше», — військовий про своє відновлення у реабілітаційному центрі Дніпра
