«Мене мотивують мої рідні»: історія військовослужбовця з позивним «Філя»

Війна змінила життя кожного українця. Захисники щодня роблять усе можливе, аби вигнати рашистів з України. Історія військовослужбовця з позивним «Філя» — не єдина, проте, унікальна, як і  в кожного із захисників. 

Максиму 24 роки, він з Одещини. До повномасштабного вторгнення працював у рибному порті. Захищати країну пішов добровільно. Отримав вже друге поранення. Перше було у щелепу біля селища Хромове, неподалік від Бахмуту. За два місяці відновився і повернувся до підрозділу.

«Філя», старший стрілець: «Зараз я отримав поранення поблизу населеного пункту Курдюмівка. Це під час мінометного обстрілу. Снаряд прилетів десь метри півтора переді мною. Так, ще пощастило».

Евакуюватися Максиму допоміг побратим.

«Філя», старший стрілець: «Він затомпонував мені руку, я трохи послабив турнікет, щоб не було ампутації. Евакуація була в принципі швидка».

Незважаючи на поранення, Максим планує повертатися на фронт.

«Філя», старший стрілець: «Якщо буде все добре — і руки будуть цілі, ноги цілі — чого б і ні. Це ж не заважає мені робити далі свою задачу. Мене мотивують мої рідні, які зараз знаходяться вдома».

До дніпровської міської лікарні надходять поранені, які вже пройшли стабілізаційні пункти.

Юрій, лікар: «Це поранені, 1-2 дні після поранення, але вони вже всі оброблені. Найчастіше вони всі прооперовані, їм надана вже і перша медична допомога, і кваліфікована допомога. Артилерійські дуелі продовжуються, зазвичай — це вибухові травми. З цієї весни, з цього літа, більше стало поранених, які стали на протипіхотну міну. Їх вкрай багато стало. Це шрапнель, це уламки й забруднені рани».

Кожен день ми завдячуємо військовим, які боронять наш спокій. А дніпровські медики щодня продовжують робити все, аби врятувати життя захисників.

Читайте також: Замість Курчатова — 128-ї бригади ТрО: у Дніпрі відкрили табличку з новою назвою вулиці