Меморіальну дошку на честь загиблого Антона Слівки відкрили на фасаді будинку, де він жив
У Дніпрі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого захисника України Антона Слівки. Чоловік добровільно став до лав територіальної оборони вже у перші дні повномасштабного вторгнення. Він брав участь у звільненні Харківської області, визволяв Куп’янськ і навколишні села. Антон загинув від ворожої ракети 6 жовтня 2022 року. Йому було лише 34 роки.
Гімном України вшанували пам’ять загиблого оборонця Антона Слівки, який віддав за свободу країни найцінніше — власне життя. Меморіальну дошку з його портретом відкрили на фасаді будинку, де він жив.
Тремтячими руками та зі сльозами на очах прапор із дошки знімає мати загиблого. Жінка розповідає, що Антон долучився до війська в перші дні повномасштабного вторгнення.
«Одного разу я приходжу з роботи — стоїть рюкзак. Каже: «Мамо, я записався в ТРО». Я чуть інфаркт не отримала. Кажу: як так? На скільки? Каже: місяць‑два‑три, війна закінчиться і все», — згадує мати загиблого Ірина Слівка.
Однак для Антона війна тривала до осені 2022 року. За цей час він брав участь у звільненні районів Харківщини: Вовчого Яру, Семенівки, Богодарівки, селища Куп’янськ-Вузловий та міста Куп’янськ. Служив стрільцем у 128-й бригаді ТрО. 6 жовтня він отримав поранення, несумісні з життям.
«Ми йшли на вихід, а він на Куп’янську отримав завдання охороняти майно, бути насторожі. Виконував свою задачу цілком і повністю. Так сталось, що прилетіла С‑300, він був поруч із будівлею. Загинув він біля будівлі», — розповів побратим Антона, позивний «Японець».
Того дня матір розмовляла із сином востаннє — за 20 хвилин до смерті.
«Ракета прилетіла о 17:20. І коли був обстріл, у нього в годиннику застрягла куля. Руку відірвало, ногу відірвало. І мені у морзі видали — разом з тілом і його годинник. Телефон був розбитий вщент. Видали все у пакетику. Разом з ним і поховали. Але він відчував і казав: “Мамо, я зиму не перезимую. Пораненим я не прийду, але зиму не перезимую”», — каже Ірина Слівка.
Посмертно Антонові Слівці присвоїли пам’ятну медаль «Захиснику Вітчизни», орден «За мужність» III ступеня та орден «За мужність та відвагу». Вшанувати його пам’ять прийшли рідні, сусіди, вихованці школи, де він навчався, та побратими. Вони згадують Антона як сильного й вольового хлопця — йому назавжди 34 роки.
«Пам’ятаю, що він завжди посміхався, був життєрадісним, любив життя. Любив Україну», — каже побратим «Японець».
Ініціативу встановлення дошки підтримали представники ОСББ, які знали Антона і вдячні йому за захист країни.
«Це пробирає до мурашок по шкірі, коли бачиш, що це ініціатива людей знизу. Антон був їхнім сусідом, товаришем, другом. Сьогодні були присутні учні школи, яку він закінчував. Відчуваєш, що люди, дніпряни, по‑справжньому пам’ятають і переживають цей біль. Для міської влади — це обов’язок і честь вшановувати пам’ять кожного українця, кожного дніпрянина, хто віддав своє життя за місто і за незалежність нашої країни», — сказав заступник міського голови Андрій Денисенко.
Читайте також: Дніпропетровщина: загроза Павлограду, треба не пустити рф у Межову! | Світан | Харлов
