Маленька художниця створює у Дніпрі мурали
Дніпро – місто-мільйонник, щодня у ньому з’являється щось нове та унікальне. Вже невід’ємною частиною вулиць стали скульптури та мурали. Про авторів деяких з них – у сюжеті.
Єлизавета – маленька художниця. Завдяки своєму таланту, дівчина вміє перетворювати звичайні стіни будівель на яскраві шедеври. Одним з них стали арки на житловому масиві Тополя.
Єлизавета Сумєнкова, художниця: “У меня на Тополе уже есть одна работа, и благодаря ей я стала так немного популярная. Ко мне обратились с этого дома люди с просьбой, чтобы я расписала им арки”.
Ліза розповідає, на обидві арки їй знадобилося близько двох тижнів.
Єлизавета Сумєнкова, художниця: “Идея этого мурала состояла в том, что сидя на лавочке, мы смотрим на противоположную сторону. Мы видим море, видим природу, видим те же деревья, что растут и на этой стене, те же розовые цветы и те же розовые кусты”.
У той же час, якщо зайти в іншу арку, можна опинитися у справжній казці.
Єлизавета Сумєнкова, художниця: “В этой арке у нас более сказочные сюжеты. Здесь у нас три гнома, кот, девочка и собака. В моей голове это был такой бытовой сюжет: что гномы садятся на кошек и собак, и во времена урожая собирают тыквы, цветы, другие овощи, пшеницу. И потом уходят обратно в лес, там готовятся к зиме, к осени”.
В майбутньому художниця мріє стати ілюстраторкою книжок.
А це ще один відомий дніпрянам художник – Валерій Колор. У місті його знають під псевдонімом «Здесь Рой».
Валерій Колор, художник: “Я урбан-художник с большим бэкграундом, граффити – бэкграундом. То есть у меня прошлое – граффити. Я начинал свой творческий путь через уличное такое искусство, которое потихонечку переростало в то, что я сейчас делаю”.
Одна з його робіт – мурал на будівлі університету імені Альфреда Нобеля та велике зображення кита на одному з будинків житлового масиву «Сонячний».
“Это первая моя работа из бетона”.
І не тільки пензлем красивішає місто. Це Гарнік Хачатрян – відомий на Дніпропетровщині скульптор. Каже, кожна нова скульптура для нього – найулюбленіша.
Гарнік Хачатрян, скульптор: “Понятия такого нет в искусстве «пишаетесь». Ну я, во-первых, самые лучшие работы – это новые. Это как дитя рождается самое лучшее”.
Однією з останніх робіт майстра стала скульптура, присвячена Людмилі Вершиніній та Жану Мельникову – акторам дніпровського академічного театру драми та комедії. Вони у травні цього року пішли з життя.
Гарнік Хачатрян, скульптор: “В мае месяце умерли сразу в одном месте два народных артиста – Вершинина и Мельников. Ну, естественно, это большущая трагедия, как бы сказать. Для театра – особенно”.
Третій місяц художник працює над скульптурою. Планує завершити її у наступному році.
І знайомтеся – Галина Геннадіївна, справжній життєлюб. Вона художниця та ілюстраторка, а ще вміє малювати картини незвичайним способом.
Галина Польняк, художниця: “Чтобы шелковая ткань была более красивой, ее начинали расписывать. Расписывали анилиновыми красителями. Роспись по шелку называется батик. Особенности работы батиком: сначала наносится карандашный рисунок или подкладывается с обратной стороны, потому что ткань у нас прозрачна. Потом берется трубочка, наносится резервирующий состав – это воск. И потом вы по карандашу начинаете вести воском. И у вас получается контур”.
Галина Геннадіївна зазначає: якщо малювати, наприклад, аквареллю – контур не потрібен. Проте, якщо ви обираєте техніку «батік» – контур знадобиться, бо ж інакше вийдуть кольорові плями, а не малюнок. Ось такі вони, митці Дніпра, – справжні професіонали своєї справи. Завдяки їм місто викладає так яскраво і неповторно.
