Квіти та стрічки перемоги: як Дніпро відзначив День Незалежності України
Ранок Дня Незалежності України у Дніпрі розпочався з покладання квітів до стели воїнів на Алеї пам’яті. Керівництво міста та області, військові і духовенство вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих бійців та помолилися за живих героїв, які зараз боронять нашу країну від російських окупантів. А вже пообіді у центрі Дніпра з’явилася незвичайна інсталяція, де кожен бажаючий зміг поділитися своїм баченням своєї незалежності. «Воля», «мама», «ЗСУ», «Залужний» – це слова, які люди писали на стрічках. Писали охоче, навіть коли доводилося перечекати у невеличкій черзі. Пройти повз інсталяцію було майже неможливо, бо розташували її на тлі величезного 29-метрового прапора України.
Ранок Дня Незалежності України у Дніпрі розпочався з покладання квітів до стели воїнів на Алеї пам’яті.
Далі на тлі синього неба під звуки сирен замайорів наш прапор та пролунав гімн України — країни незалежної та нескореної. Керівництво міста та області, військові і духовенство вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих бійців та помолилися за живих героїв, які зараз боронять нашу країну від російських окупантів.
Борис Філатов, міський голова Дніпра: “До цього це був вихідний день. До цього ми їздили на дачу, якось там спілкувалися між собою. Але тільки сьогодні, на 31 річницю, ми всі, українці, осознали цінність цього дня”.
Микола Лукашук, голова Дніпропетровської обласноі ради: “Ворог сподівався на те, що своєю атакою зламає нашу націю. Але це тільки об’єднало нашу націю. І сьогодні бути українцем – це світовий бренд, це гордість – гордість за нашу країну”.
А вже пообіді у центрі Дніпра з’явилася незвичайна інсталяція, де кожен бажаючий зміг поділитися своїм баченням своєї незалежності.
Назар, дніпрянин: “Я написав слово “гордість”, бо гордість – це те, що я відчуваю кожен рік свого життя тут. Гордість за свою країну, гордість за ЗСУ, за кожного волонтера, за кожного, хто живе тут”.
Інсталяцію зробили у вигляді двох літер, які тепер відомі на весь світ — «UA». Їх прикрасили тисячею білих стрічок.
Анастасія Логутенко, співзасновниця БО «Благодійний фонд «Перемога Україна»: “Біла стрічка — це символ чистоти, чистого майбутнього, чистого аркушу. Червоний маркер – це символ нашої свободи, яку ми виборюємо кров’ю. А ті літери — це що для вас є незалежність, для кожного з нас”.
Анастасія Єрак, директорка БО «Благодійний фонд «Перемога Україна»: “Наше бачення, що незалежні люди формують незалежну країну. І саме тому в нас є сходи, щоб кожна людина могла зробити свій крок до незалежності”.
Вперше не у своєму місті святкує День Незалежності Христина з синочком. І тільки в цьому році, каже дівчина, свято з присмаком сліз.
Христина, переселенка із Харкова: “Ми написали «повернутися додому», бо дуже хочемо повернутися додому. Скучили за своїм містом, ми з Харкова. І дуже хочеться швидше додому”.
«Воля», «мама», «ЗСУ», «Залужний» – це слова, які люди писали на стрічках. Писали охоче, навіть коли доводилось перечекати у невеличкій черзі.
Альбіна, переселенка з Харкова: “Я написала, що для мене незалежність – це рідні люди”.
Пройти повз інсталяцію було майже неможливо, бо розташували її на тлі величезного 29-метрового прапора України.
“Я написала слово “мрія”, тому що я мрію, щоб наша Україна була незалежна, щоб ми скоріше перемогли. Зі святом!”
