“Хотів іти з першого дня”: шлях “Роммеля” від волонтера до бійця ТрО
“Роммель” прийшов у 108-му бригаду тероборони у 2023 році та одразу підписав контракт. До цього працював у волонтерському фонді й встиг чимало допомогти захисникам України автівками, запчастинами та медициною. Коли фонд припинив свою діяльність, хлопець вирішив іти на війну.
Згадує, що його рішенню дуже противилася мати, хвилювалася: “Це ж війна, і може статися все, що завгодно…”. Але минуло майже два роки, і вона змирилася.
— Взагалі, я хотів іти на військову службу з першого дня російського вторгнення, однак мав обмежену придатність за медпоказниками, — згадує “Роммель”. — Якось друзі показали мені відео, як хлопці працюють із FPV та безпілотниками. Я побачив, що вони дуже дружні, підтримують один одного, і зрозумів: у такій команді у мене все вийде. Тепер я з ними, в одному строю.
До цього “Роммель”, як і належить, проходив підготовку в навчальному центрі. Каже відверто, що там усе було більш статутно. Він здобув бойовий фах стрільця, але цей період йому особливо не запам’ятався. А ось коли потрапив у бригаду, все змінилося. Відчув дружню атмосферу, якої так прагнув, і пройшов навчання на оператора дрона. Це припало до душі.
— Керувати дроном — це дуже захопливо. Дуже люблю з висоти дивитися на нашу красиву природу. Звичайно, ми нищимо російських окупантів, однак більше до душі — природа, — з щирим юнацьким запалом ділиться враженнями “Роммель”.
Тоді підрозділ отримав нові “пташки” і хлопцям довелося створювали відділення БпЛА з нуля. Значний внесок зробив побратим “Хоттабич”. На жаль, його вже немає — загинув…
“Роммель” запам’ятав свій перший бойовий виліт, до якого так довго та ретельно готувався разом з товаришами. Він увінчався успіхом: знищили ворожий бліндаж з особовим складом. І це дуже підбадьорило. З’явилась упевненність та бажання більше навчатися, ставати справжніми профі, аби нищити загарбників системно.
— Зазвичай ми працюємо вночі, — ділиться бойовими буднями “Роммель”. — Орки не мають спокійного сну, бо знають, що ми їх потривожимо. Для роботи в темну пору доби потрібно вміти орієнтуватися по тепловій сигнатурі. Для мене на початку це було непросто, але з часом увійшло у звичку. На жаль, зараз не бачу краси українських безкрайніх степів, однак чітко усвідомлюю, що ми на своїй землі й ми її відстоїмо!
За плечима побратимів чималий досвід бойових дій. Врізались у пам’ять й запеклі бої, коли орки атакували українські позиції чисельними штурмовими групами.
— На попередньому районі оборони нам довелося підтримувати піхоту у відбитті атак ворога, який концентрував удар на незначному відрізку та задіював чималі сили в надії нащупати слабину і прорватися, — згадує “Роммель”». — Довелося працювати, як на конвеєрі. Тільки повертали “пташку” з роботи, одразу ж завантажували її мінами, змінювали батареї і… в бій. Тоді понищили чимало російських штурмовиків, і атака захлинулася! В інший раз за ніч знищили п’ять бліндажів з особовим складом. Тоді ж три московити підірвалися на наших мінах, які встановлювалися дистанційно. Серед них був й один офіцер…
Окрім бойової роботи військовослужбовці постійно проводять час на полігонах: нальоти і практика, адже все приходить з досвідом. Росіяни також не стоять на місці й вживають заходів протидії українським бомберам. Застосовуються РЕБи, сітки тощо. Протистояння загострюється, і в цій конкуренції “щита та списа” слід завжди навчатися та засвоювати нові технології.
— Як відволікаєтеся від війни? — питаємо “Роммеля”.
— Дивлюся кіно, аніме… З останніх серіалів переглянув “Декстера”, а з аніме — “Створені у безодні”. Перший — детектив, а аніме — фентезі з захоплюючим сюжетом. Це добре психологічно розвантажує.
— Ви здивували, адже побутує думка, що аніме – то більше для дівчат…
— Не погоджуюся. Наприклад, “Студент” і “Кічкас” також полюбляють аніме. І це зовсім не “ботани”, чи якісь затюкані хлопці. Це досвідчені бойові побратими, які вже показали себе у бою. А щодо аніме — це цілий пласт японської культури. А Японія нині активно допомагає Україні, як надійний та послідовний партнер.
— Хто чекає вас удома?
— Чекає матір та дівчина. Ми переписуємося та телефонуємо одне одному. Морально підтримують мене. Присилають посилки. Відповідаю коротко: “Дякую. Все добре!”.
Вірю в те, що українське сонце взійде і правда переможе. Разом з побратимами робимо все, аби захистити свою землю. Мене втішає, що наша “Баба Яга” — справжня нічна страшилка росіян!
Телефон рекрутингового центру 108-ї бригади ТрО: 0 800 337 803.
Служи зі своїми!
Читайте також: У Дніпрі відзначили День українського добровольця
