Історія воїна, який реабілітується після мінно-вибухової травми і готується до протезування!
У реабілітаційному центрі Дніпра відновлюється 49-річний Михайло. Чоловік понад 30 років працював у поліції. Ще у 2015 році він вступив до новоствореного полку поліції особливого призначення «КОРД». За п’ять років до повномасштабного вторгнення рф вийшов на пенсію. Але замість заслуженого відпочинку чоловік обрав захист Батьківщини.
«Ми служили в складі Нацполіції з початку повномасштабного вторгнення. На роботі майже жили: постійно були на чергуванні, виїжджали на виклики, так само чергували на блокпостах, виконували фільтраційні заходи та перевірки, а у 2024 році вже пішли безпосередньо воювати», — сказав військовий Михайло.
Чоловік ніс службу на Донецькому напрямку, був штурмовиком. У липні торік під час виконання бойового завдання у Краматорському районі бійці потрапили під ворожий обстріл.
«Ми заїхали на позицію, і потім почався щільний мінометний обстріл. Її доволі сильно пошкодили, і всі, хто там був, отримали поранення», — розповів Михайло.
Боєць отримав контузію, однак швидко став на ноги та повернувся у стрій. Та вже за кілька місяців, під час виходу на позиції підрозділ потрапив на заміновану ворогом територію.
«Ми пересувалися посадкою, побачили в небі ворожі «мавіки», почали перебігати через залізничні колії і зачепили протипіхотну міну ПОМ-2. Вона вискочила між нами, і стався вибух: мені по ногах дісталося, а напарнику, який ішов переді мною, відірвало руку та поранило шию зі спиною. Мене збило з ніг, і я побачив на дереві свій черевик. Подивився на ноги — і бачу, що в мене одна нога відірвана, ледь на штанах трималась, а друга теж була пошкоджена», — додав військовий.
Після вибуху бійці почали надавати одне одному допомогу. Та ворог накрив позицію повторним обстрілом.
«Якби не наш третій побратим Сергій, якому я завдячую життям, ми б не вижили. Допомогу я намагався надати сам, але у нас було дві масивні кровотечі Турнікет на відірвану ногу я зміг накласти сам, а затягнути його сил у мене вже не було. Я почав відключатися, і тоді він доповз до мене, дотрутив турнікет і наклав його на другу ногу», — зазначив Михайло.
Після евакуації Михайлу провели кілька операцій. Попри всі зусилля лікарів, через тяжкі поранення врятувати ногу не вдалося — кінцівку ампутували.
«Мабуть, не було що зберігати, тому що до коліна там були уламки, шматки шкіри та м’язів. В лікарні зробили все можливе, аби зберегти довжину, щоб можна було якось протезуватися», — сказав військовий Михайло.
Нині Михайло вже 3 тижні відновлюється в одному з реабілітаційних центрів Дніпра, активно займається з фізичним терапевтом і вже має значні досягнення.
«Я себе почуваю набагато краще: вже можу більш-менш впевнено ходити на милицях, та займатися, а не просто сидіти в кріслі. Я дуже задоволений, що тут допомагають таким, як я. Це дуже добре», — повідомив Михайло.
«На збільшення сили верхніх кінцівок ми працюємо в кросовері, над рівновагою та особливим навантаженням — з шиною Томаса. Також є заняття для збільшення сили м’язів кору. Щодо больових відчуттів, ми цілі не ставили: у нього є фантомні болі, які він описував на 7 із 10, зараз — 2 із 10. На фантомні болі впливає те, що він почав займатися, відволікатися, більше часу проводить не в палаті, і це їх зменшує», — сказала фізична терапевтка Тетяна.
Нещодавно Михайла відзначили званням Героя України. Та боєць про свою нагороду говорить стримано.
«Якщо чесно, я така людина, що, отримавши цю відзнаку, не бачу сенсу цим якось пишатися. Я розумію, що є багато хлопців, які більше її заслуговують, ніж я», — додав Михайло.
У планах військового – якомога швидше повернутися до активного життя.
