Історія відданого фаната ФК «Дніпро», регбіста та захисника України Олексія Розенталя
Його усмішка живе у серцях близьких, а його позивний – тепер на стіні біля стадіону «Дніпро-Арена». Новий мурал нагадує дніпрянам про Олексія Розенталя – відданого регбіста, фаната футбольного клубу і мужнього воїна, який пішов боронити країну ще на початку повномасштабного вторгнення.
На стіні біля «Дніпро-Арени» — новий мурал на честь загиблого військового та спортсмена Олексія Розенталя.
З юності він був частиною футбольного фанатського руху «Авангард», а згодом — одним із засновників і перших гравців регбійного клубу «Дніпро». Його позиція на полі — хукер, форвард, який завжди ішов на найжорсткіші зіткнення, боровся до останнього та не знав страху.
«Він така людина була, що дуже відповідально ставився до ігор, і він був на всіх іграх — тільки травма могла його зупинити. Я дуже зрадів, коли шукав цей паспорт і знайшов Олексія. Він тут ще такий хлопчик молодий, мені дуже приємно було це побачити. Тут написано “вища ліга”, і рік — 2010-й. Це той рік, коли ми вперше разом вийшли на поле як команда, як регбійний клуб», — головний тренер регбійного клубу «Дніпро» Антон Панфілов.
«Олексій дуже багато посміхався. Він був дуже весела людина. Коли я його згадую — то тільки з посмішкою. Він завжди був усміхнений і водночас дуже сміливий. Таких людей, як він, я знаю небагато», — головний тренер регбійного клубу «Дніпро» Антон Панфілов.
Від початку великої війни Олексій разом із друзями добровільно вступив до 98-го батальйону тероборони Дніпра, який згодом увійшов до складу 3-ї окремої штурмової бригади. Відтоді його фанатське прізвисько «Внук» стало бойовим позивним.
«“Внук” — це його позивний. Він “Внук” був давно, ще з футболу, вже років десять. А хлопці зробили напис “Внук в строю” — бо він завжди в строю. Він дуже любив свого дідуся, мого тата. Це був найкращий чоловік на світі. Батько Олексія помер давно, і дідусь для нього був великим авторитетом», — мати загиблого військового Олександра Розенталь.
Він пройшов складний шлях від піхотинця до оператора БПЛА. Нищив ворога на різних напрямках — від Запоріжжя й Харківщини до пекла Бахмута та боїв за Авдіївку. Перше поранення Олексій отримав у 2023 році, але згодом знову повернувся на фронт до своїх побратимів.
«Він вважав, що це його обов’язок. У нього навіть не було думки кудись поїхати чи сховатися», — мати загиблого військового Олександра Розенталь.
Загинув військовий у вересні цього року в боях на Харківщині. Йому було лише 34 роки.
«Вони міняли позицію, і прилетів безпілотник — не маленький, а великий. Вони навіть його не пожаліли. Він був ще з одним товаришем — того контузило, він залишився живий. А там, як написали, вибухова хвиля, і Олексій одразу загинув», — розповідає мати загиблого героя.
Востаннє попрощалися з Героєм у місці, яке стало невід’ємною частиною його життя — на стадіоні, серед побратимів, друзів і близьких.
«Він дуже любив цей стадіон. Хлопці з регбі, його друзі, всі… Командир сказав, що ніколи ще на стадіоні не було так тихо, як тоді, коли прощалися», — каже пані Олександра.
«Я побачила, яким він був товаришем і побратимом. Побачила, наскільки в нього було чисте й велике серце. Коли він приїжджав сюди, то завжди встигав поспілкуватися з усіма. Я пишаюся, що в мене був такий брат. Він запам’ятався світлим, добрим, з ним ніколи не було проблем. Я дуже вдячна, що хлопці й усі його друзі його пам’ятають. І вдячна йому, що він був із нами, що ми мали честь його знати. Це така людина, після втрати якої розумієш, наскільки він був особливим», — сестра загиблого військового Вікторія Штепа.
Тепер «Внук» — назавжди в строю. Ворог забрав життя оборонця, проте пам’ять про відважного регбіста — у серцях дніпрян.
Читайте також: 65-річна дніпрянка стала потрійною чемпіонкою світу зі спортивного орієнтування
