Історія б’юті-майстрині з Маріуполя, яка розпочала життя з нуля в Дніпрі

Сам на сам з війною. Б’юті-майстриня Тетяна Толстих 24 лютого з Маріуполя рушила на чемпіонат з моделювання брів до Харкова. Жінка втратила зв’язок з рідними і залишилася сама, без грошей та роботи в чужому місті. Дніпро TV  продовжує серію сюжетів про українців, які через російську агресію втратили житло і роботу. Але знайшли себе в Дніпрі. Історія третя: «Краса врятує світ».

Тетяна Толстих, б’юті-майстриня: «Ти, як кошеня. Ти тикаєшся, микаєшся, не знаєш де тобі жити. Родичів у тебе нема, щоб хтось. У всіх біда. Тебе ніде не чекають».

Аж у квітні, після поневірянь Україною, Тетяна Толстих приїхала до Дніпра. В інстаграмі написала: «Готова працювати». Їй відразу відповіли клієнтки з Маріуполя, яким майстриня наводила красу вдома. Не було матеріалів для роботи, залишилася лише фарба, яку брала з собою до Харкова. Але на допомогу прийшли дніпровські колеги. Дівчата поділилися матеріалами, одна з них безоплатно надала приміщення для роботи.

Тетяна Толстих, б’юті-майстриня: «Допомагали дуже багато дівчат. І потім вже, коли я зібрала гроші і купила собі все заново, я про все те, що мені дали, написала дівчатам в групу. Одна дівчина написала: «Я виїхала з Краматорська, у мене нічого нема». Я говорю: «Давай я тобі відправлю». Вона дуже дякувала. Я говорю: «Не треба дякувати. Це не моя допомога — це допомога десятків людей».

Врешті Тетяна орендувала приміщення. Купила меблі, готувалася до вечірки на честь відкриття салону. Як раптом ворог атакував місто ракетами. Вибухова хвиля пошкодила будівлю салону. І це сталося двічі.

Тетяна Толстих, б’юті-майстриня: «Я переїжджаю туди, все облаштовую, працюю десь два тижні, може днів 10. І знову приліт. І вже будівля в аварійному стані, працювати там неможливо. Там багато пошкоджень — не тільки вікна, і стіни».

Довелося знову переїжджати. Тетяна розповідає: зараз в тренді патріотичні татуювання. Більшість її клієнток — переселенки.

Оксана, переселенка з Бердянська: «Я шукала майстра з перманенту і також ламінування в інстаграмі, і потрапила саме не сторінку Тетяни. Побачила, що вона з Маріуполя. В мене щось йокнуло, бо я з Бердянська, теж переселенка. І вирішила прийти саме до неї».

Треба цінувати що маєш до того, як можеш все втратити. Усвідомлення нібито простої істини прийшло до жительки зруйнованого рашистами Маріуполя з початком повномасштабної війни.

Тетяна Толстих, б’юті-майстриня: «Якщо я би не працювала, не робила те, що мені подобається, що я люблю — це дуже складно все пережити. Бо я розумію те, що все моє життя… його нема. Мої подруги, дім… і робота — це все, що в мене залишилось».

Не опускати руки за жодних обставин Тетяні допомагає улюблена робота. А ще цуценя, яке завела вже у Дніпрі. Патріотичного шпіца назвала Марі — на честь рідного Маріуполя.