Його вважали зниклим безвісти, а він втратив пам’ять у лікарні
На межі життя та смерті. Захисник з Кременчука прийшов до тями у лікарні в Дніпрі. Останнє, що пам’ятає, як уламок снаряда влучив йому у лице. Далі – суцільна темрява. Родичам вже встигли повідомити, що Олексій зник безвісти. Тим часом він відчайдушно боровся за своє життя.
Кременчужанин Олексій Погода в перші дні великої війни добровільно пішов захищати Україну. Служив гранатометником. У жовтні 2022-го року потрапив під ворожий вогонь на Бахмутському напрямку. Уламки снаряда влучили в обличчя, шию і плече. Захлинаючись кров’ю, він намагався підвестися. До останнього тримав автомат у руках.
Сили швидко покинули захисника і він впав. Але твердо вирішив – має вижити! Аби не захлинутися кров’ю – перевернувся. І його поглинула темрява.
“Потім, як розумів, мені залишалось небагато. Вирвало шмат щелепи, язика, вирвало повнісю нижню частину з цим усім. А другий раз прийшлось на плече, но я, так би мовити, не дуже відчув це”, – згадує ветеран Олексій Погода.
Олексія вдалося евакуювати до дніпровської лікарні. Коли відійшов від наркозу, не міг сказати ані слова, втратив пам’ять.
Олексій вважався зниклим безвісти. Виявилося, його командир перебував у тієї ж лікарні з пораненням. Він ходив по палатах і шукав побратима. Але кременчужанин тоді був у реанімації. Тож командир розпочав пошук у соцмережах. Зв’язався з рідними, і сестра Олексія приїхала до Дніпра, аби знайти брата. І диво сталося! З моменту поранення у захисника було 15 операцій.
“Жувати мені не можна тверде. Жувати, це гучно сказано. У мене частина язика з лівого боку відсутня. Смакові рецептори залишилися лише з правого боку”.
Олексій Погодін повернувся до рідного міста і навіть влаштувався на роботу на підприємство. Місяць тому в нього з’явився помічник.
“Були певні проблеми у спілкуванні з цивільними людьми. Ми всі ці моменти пропрацювали, і зараз пропрацьовуємо”, – розповідає помічник ветерана Максим Лаврик.
Помічник ветерана допоміг адаптуватися до цивільного життя, оформити необхідні документи та пройти реабілітацію.
“Була надана допомога в проходженні реабілітації на базі шпиталю ветеранів війни, були надані юридичні консультації, були роз’ясненні там певні питання проходження МСЕК, певні юридичні питання, також йому була надана певна психологічна допомога”.
Його вважали зниклим безвісти, а він вижив і не опускає руки. Олексій впевнений, як би важко не було, треба боротися і за себе, і за Україну.
Читайте також: В будівлі Адміністрації Новокодацького району облаштували укриття
