Як у Дніпрі годують переселенців
Волонтери Дніпра збирають допомогу на потреби армії, тероборони та біженців. Деякі заклади перетворюються у волонтерські центри та штаби. Так, в одному з ресторанів організували безкоштовне харчування для переселенців. Як отримати гарячий обід?
Олена разом з чоловіком змогли виїхати з Ізюму на Харківщині лише два дні тому. До цього усі спроби покинути небезпечну територію не вдавалися.
Олена, переселенка з Ізюму: «Мы начали пытаться выезжать на последний бензин с родителями. Меня папа с мамой вывозили, родители там остались. Сказали, что на Купенск за продуктами. А сами просто свернули по селам, проехали до села Гороховатки – там подорванный мост. Мы перешли его пешком с минимум вещей с мужем, и нас там встретили волонтеры со «Славянского сердца», и через Святогорск привезли в Днепр».
Зараз молода сім’я живе у знайомих. Дівчина згадує, як це жити у повній небезпеці.
Олена, переселенка з Ізюму: «Нам повезло, мы были в частном секторе. Мы с родителями мужа и со своими родителями скооперировались: всё, что у кого было, снесли в одно место, чтобы кушать готовили. С 3 на 4 марта нас сильно обстреляли, и сразу всё пропало – свет, газ вода и связь».
Багато переселенців сьогодні провели свій обідній час у ресторані Дніпра, де надають безкоштовне харчування. Так, Владислав разом з сім’єю виїхав з Харкова в перший день повномасштабного вторгнення.
Владислав, переселенець з Харкова: «Днепр, потому что рядом с Харьковом. Приехали сюда, здесь обазировались. Вот. Уехали почему? Потому что в пять утра проснулись от взрывов. У меня брат живет на окружной, он говорит: «Я вышел из дома, во дворе танки стоят”. Пока наши стояли, но всё равно уехал. У меня двухлетний ребенок».
Годувати переселенців почали лише кілька днів тому. Волонтери працюють по бартеру – надають рестораторам необхідні продукти.
Марія Лінник, волонтерка фондів «Взаємодія Дніпра», «Чужих дітей не буває»: «На первоначальном этапе мы начали взаимодействовать с рестораном «Мафия». Мы отвозили еду на ЗСУ, а также ребятам, которые находятся в полях. А потом, когда в наш город начали прибывать много переселенцев, мы начали им помогать. Нам сейчас помогают с поставками продовольствия Римско-католическая церковь «Каритас». Хотелось бы сказать большое спасибо брату Мареку».
Щоб повноцінно харчуватися у ресторані, переселенцям варто отримати талон, який видають у штабі волонтерів при драмтеатрі.
Антон Сорока, волонтер фондів «Взаємодія Дніпра», «Чужих дітей не буває»: «К сожалению, есть, ну, не совсем порядочные люди, которые злоупотребляют тем, что мы делаем. Поэтому вынуждены были применять талоны. Люди обращаются в наш гуманитарный центр, потому что о нем уже знает весь город. Наши девчонки, по возможности, проверяют у них документы – прописки, паспорта. Для того, чтобы эти люди на самом деле были из оккупированных территорий или в территориях, в которых были бомбежки, скажем так».
Волонтери штабу збирають допомогу не лише для переселенців. За можливості, вони організовують перевезення гуманітарної допомоги до регіонів, які найбільше постраждали від війни.
Антон Сорока, волонтер фонду «Взаємодія Дніпра» та фонду «Чужих дітей не буває»: «Это Харьков, это Донецкое направление. По возможности, вот даже один раз у нас получалось отправить машину в Мариуполь. Зараз ми збираємо чергову на сьогодні передачку для переселенців кількістю тридцять осіб, де є маленькі дітки, від нуля. Ми передаємо підгузки, суміш, одяг і їжу для дорослих».
Штаб потребує будь-якої допомоги. Що саме – можна дізнатися у волонтерів у приміщенні театру драми та комедії.
