Як у Дніпрі допомагають переселенцям
Війна змусила мільйони українців покинути власні домівки. З них, за підрахунками ООН, понад 6 мільйонів не полишили межі країни. Дніпро – одне з основних міст, куди люди тікають від бойових дій. Наші колеги з медіацентру координаційного штабу волонтерів навідалися до одного зі штабів, в якому допомагають переселенцям.
В одній із дніпровських шкіл щодня працює волонтерський пункт. Тут допомагають найуразливішій категорії населення – жінкам та родинам із дітьми.
Анна Браткова, волонтерка: «Людина приходить до нас з документами. Людина заходить, проходить перевірку в базі. Ми цифруємо всі дані, тобто перевіряємо, отримувала вона допомогу чи ні. Потім заповнюють невеличку реєстраційну форму і форму потреб. Це дві різні форми. Там можна написати, що вони потребують – харчі, гуманітарний набір, одяг, речі, подушки, тобто все, що людям сьогодні потрібно».
Допомагають людям з усієї країни. Найбільше переселенців з Харківщини та Донеччини. Нещодавно почали прибувати мешканці Маріуполя. Одна з них – Юлія з родиною. Вони так поспішали, що виїхали зовсім без речей.
Юлія, приїхала з Маріуполя: «Когда услышали про “зелёный коридор”, мы поехали сами. Сначала даже без сопровождения, оно началось только из Запорожья. Добирались долго, двое суток. Ночевали в Бердянске, добрые люди пригласили нас. И вот сейчас приехали, пришли в центр для получения медикаментов, еды, постельного. Ну, в общем всего».
Волонтери не тільки роздають гуманітарну допомогу, але й розповідають, як правильно оформити офіційну довідку вимушено переміщеної особи.
Ксенія Оніщенко, волонтерка, юристка правозахисної групи «Січ»: «Їм необхідно звернутися до уповноважених осіб з необхідним переліком документів, і тоді вони можуть отримати цей статус. Він зумовлює низку соціальних гарантій – такі, як соціальні виплати, можливість працевлаштуватися, віддати дитину до школи, отримувати безкоштовну медичну допомогу і інші послуги, які передбачені законодавством».
Окрім волонтерів, тут працюють психологи, представники правоохоронних органів, вчителі.
Анна Браткова, волонтерка: «На базі нашого центру працює міжнародна організація з міграції, яка може оперативно надавати допомогу людям у надважкій ситуації – родини з людьми з інвалідністю, сироти, вагітні. Сьогодні ми почали працювати з клінікою, і вони будуть надавати допомогу вагітним дівчатам. Це дуже добре, я дуже щаслива від цього».
Щодня тут приймають понад 500 людей. З початку бойових дій лише у цьому пункті допомогли понад 5 тисячам осіб. Ускладнює роботу, кажуть волонтери, відсутність єдиного державного реєстру переселенців. Тому зараз реєструють самостійно.
Ксенія Оніщенко, волонтерка, юристка правозахисної групи «Січ»: «На нашій базі працюють представники державних органів влади, які збирають інформацію про тих, хто звертається до нас за допомогою, і передають цю інформацію для ведення єдиної бази. Поки що так».
Потік людей не зупиняється, оскільки Дніпро досі лишається одним із найбезпечніших міст, де можна сховатися від бойових дій.
Катерина, приїхала зі Слов’янська: «Я зі своєю родиною планую залишитись у Дніпрі, бо це недалеко від мого рідного міста, куди я планую повернутися».
Місцеві активно долучаються до волонтерства. Серед них Іван. 24 лютого він приніс сюди продукти та речі, та так і лишився допомагати.
Іван, волонтер: «Я начал с одежды поначалу, и как-то плавно переполз сюда, на кухню. В основном на подхвате – подношу, сортирую. Потому что везде нужны люди – кто-то пришёл, кто-то не пришёл. Постоянно здесь движ. Волонтёрство помогает адаптироваться в военных условиях, потому что ты постоянно занят, ты помогаешь. Ты не сидишь дома на попе ровно, а делаешь что-то, чтоб помочь нашим людям. И, я считаю, это помогает чувствовать себя частью чего-то большого».
Волонтери впевнені, країна згуртувалася, як ніколи. І спільними зусиллями ми обов’язково переможемо.
