Як невролог з цивільної лікарні став героєм 108-ї бригади ТрО

Сергій – лікар-невропатолог у мирному житті, у 108-й Кодацькій бригаді територіальної оборони – ординатор евакуаційного відділення медичної роти.

– Основне моє робоче місце – лазарет, – каже медик. – Надаю допомогу воїнам при контузіях, акубаротравмах, соматиці, неврологічних захворюваннях та іншому. А ще багато консультую хлопців з підрозділів.

У 2021 році Сергій закінчив Донецький медичний університет, звідки був направлений у медзаклад у Кривий Ріг. Там через брак лікарів молодому інтерну довелося дуже швидко перейти до самостійної лікарської практики. Так він доволі швидко опанував непросту інсультну медицину.

– Потім почалась війна, – згадує Сергій. – Я вже знав, що це таке. Адже навчався у Горлівці саме тоді, коли почалися сепаратистські проєкти так званих лнр та днр. Довелося переводитися у Костянтинівку, адже дуже швидко побачив істинне обличчя нової «народної» влади. Якщо коротко: у кого автомат, той і правий… На новому місці ще пожив мирним життям, став інтерном – і ось знову росіяни поперли.

З початком повномасштабного вторгнення Сергій одразу хотів йти до армії. Однак згодом зрозумів, що досвіду військової служби не мав, нічого не вмів у військовій справі. До ТЦК стояли черги. А лікарів, де він вже працював інтерном, не вистачало, а тут ще й чимало жінок-медиків виїхало за кордон. Розумів, що єдине правильне рішення на той момент – бути там, де потрібен. Отож залишився у лікарні у Кривому Розі.

– Однак у серпні 2023 року прийшло усвідомлення, що кваліфіковані медики потрібні на війні. Тоді мені якраз виповнилося 27, і я за власним вибором пішов по мобілізації, – ділиться невропатолог. – Пройшов співбесіду з начмедом 108-ї бригади ТрО Іваном Миколайовичем і отримав рекомендаційний лист на посаду. Незабаром потрапив у навчальний центр. Проста палатка, відсутність будь-якого комфорту. Однак дуже швидко звик. Головне: роби, що скажуть, і голова ні про що не болить… Та несподівано мені дали молодшого сержанта та поставили начмедом. Мовляв, тимчасово. Через 8 місяців зі скрипом все ж відпустили.

У 108-й бригаді ТрО Сергія призначили на посаду, як було домовлено ще на рівні рекрутингу. Згодом направили у відрядження до Запорізького військового госпіталю для здобуття практики.

– Тут, у бригаді, мене зустріли як рідного. Поставили на всі види забезпечення, розмістили, отримав навіть пароль від вайфаю, – з радістю згадує Сергій. – Тепер працюю за компетенцією. У кого неврологічні проблеми – до мене. А вони на війні дуже поширені. Але ж це бойова бригада, тому стикаюсь і з хірургією, і з терапією…

– На вашу думку, які медичні фахівці ще потрібні у бригаді?
– Якби була моя воля, то я б взяв ще одного невропатолога, неврологічних хворих дуже багато – вистачить на всіх, – посміхається лікар. Але обґрунтовує свою позицію: – У цивільному житті, якщо є проблема: «Болить спина? Лягай у лікарню, видужуй». А тут війна. Спина не ургентна, тобто не потребує термінового стаціонарного лікування. Тому маємо чимало прикладів відкладеного лікування. Ось нещодавно приходить до мене солдат: «Дайте мені якусь пігулку…». Бачу по документах: у людини стоїть гвинт у хребті. Запитую: «А що ти робиш у піхоті?». ВЛК пройшов – обмежено придатний. Рекомендація: не піднімати важких речей! А як же на передку без цього? А він відповідає: «Якщо я не прийду, то хто змінить хлопців на «нулі»?». З точки зору ситуації у країні – до цієї людини респект і безкінечна повага, а з точки зору медицини – неправильно. Після нашої перемоги буде великий потік солдатів, які відкладали у довгий ящик усі ці проблеми. Згодом вони прийдуть, і хлопці вже у цивільній історії штурмуватимуть лікарні. Буде дуже багато роботи. До цього треба бути готовими!

– Чи є щось, що заохочує вас щоденно працювати, викладатися?
– Мотивує те, що у нас дуже сильна команда медиків. І ти маєш як мінімум відповідати її рівню. Наша задача – рятувати воїнів, робити так, щоб боєць як можна швидше повертався до строю. Це мотивує розвиватися: дивитися семінари, спілкуватися з більш досвідченими спеціалістами, засвоювати нові напрямки у медицині.

– Про що мрієте після закінчення війни?
– Після перемоги дуже хочу відпочити. Можливо, я вже не повернусь у медицину. Однак, якщо все ж буде медицина, то хочу звузитися з неврології до нейрохірургії. Ще до війни я почав займатися інтервенційною медициною. Це – на межі неврології та нейрохірургії: коли у людини є тромб у голові, але ще не інсульт, є можливість врятувати такого пацієнта без важких наслідків.

Мрію, аби закінчилась війна. І щоб з найменшими втратами з нашого боку. Дружина запитує: «Що тобі подарувати на день народження?». Не знаю, що відповісти. У мене все є! З’ясувалося, мені небагато потрібно…

На сьогодні Сергій вже молодший лейтенант.
– Я закінчив спеціальні курси. Те, що вони з’явились і те, що я туди потрапив, – це дуже добре. Командування посприяло, – зазначає медик. – У людини навіть під час війни завжди повинна бути перспектива, особливо у професійній сфері.

Телефони рекрутингу 108-ї Кодацької бригади тероборони:
0 800 337 803,
+38 066 447 6906,
+38 067 997 45 26.

Докладно на FB: посилання.

Читайте також: «Посилять військо під час оборони Дніпропетровщини», — 93 бригада «Холодний Яр» показала техніку, придбану завдяки Дніпру