«Як мала дитина – тільки вчуся ходити!»: історія відновлення 39-річного сапера у Дніпрі
Удар російської керованої авіабомби по бліндажу, важке поранення та висока ампутація ноги. 39-річний Дмитро з Кам’янського знову вчиться ходити – тепер на протезі. До великої війни чоловік працював у гірничо-металургійній галузі. У 2024 році долучився до війська та служив інженером-сапером на Запорізькому напрямку, доки ворожа авіабомба не влучила в позицію, де перебував військовий.
Удар КАБа прямо по бліндажу, висока ампутація ноги й довгий шлях відновлення. Сьогодні 39-річний Дмитро з Кам’янського вчиться ходити на протезі та повертає собі впевненість у кожному кроці.
«Все, що стосується ходьби, мені все подобається. Бо це ж треба вчитися ходити. Вернутися в цей образ. Скажімо так, щоб, зайшовши в маршрутку, мені місце не вступали. Щоб не бачили, що я інвалід. Це ж план, до чого треба досягнуть», — боєць, який відновлюється після поранення, Дмитро.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював у гірничо-металургійній галузі. У червні 2024 року, після отримання повістки, вирішив самостійно шукати собі бригаду. Служив інженером-сапером на Запорізькому напрямку.
«Я вже розумів, що треба вже йти. Ініціативу брати у свої руки. Бика за рога. Щоб не бик на тебе йшов, а я на бика», — боєць, який відновлюється після поранення, Дмитро.
Перше поранення Дмитро дістав у 2025 році — під час спрацювання розтяжки уламок потрапив у його руку. Удруге боєць зазнав травм у квітні 2026-го, коли ворожа керована авіаційна бомба вдарила по позиції. Тоді одного з його побратимів контузило, інший, на жаль, загинув, а Дмитро дістав тяжке ушкодження ноги.
«Ми з двох залишилися в бліндажі. Він якраз заходив у бліндаж. І тут приліт. Його викидує. У нього просто контузія. Побратим, який був біля мене. Його ще кудись швирнуло. Засипало. А мене теж прижало. Тобто він родився в фуфайці. Той, що викинуло. Я родився в сорочці. Третій вже родився, як належить», — розповідає Дмитро.
Через загрозу повторного обстрілу евакуація тривала майже сім годин. Із позицій військового спершу доправили до Запоріжжя, а згодом — до спеціалізованого хірургічного відділення, де лікарям довелося ампутувати ногу.
«Мене побратими з бліндажа витаскували, накладали турнікет, переносили безпосередньо з місця, з точки А в точку Б, тому що не можна було там знаходитися», — згадує боєць.
Після тривалого лікування Дмитро розпочав новий етап відновлення. Нині вчиться впевнено ступати на протез.
«Вставати я вже, звісно, встаю, вже ж ходив на вулиці. Вже й сином ходив, у школу водив. Важко, звісно. Поки дійду, поки туди. Назад сто потів вже зійде, тому що сходи такі. Падав вже і в кущі. Як кажуть, знаєш, як мала дитина. Тільки починаю ходити», — ділиться Дмитро.
Щодня із захисником за індивідуальною програмою працює мультидисциплінарна команда.
«Ми займаємося вже 3–4 тижні і працюємо, скажімо так, в ударному темпі. Пацієнт вже поступив на той момент зі своїм протезом, тому зараз ми тільки розвиваємо навички користування протезом. На той момент, коли ми почали, ми ходили десь 300 метрів, 400 метрів, на даний момент ми можемо спокійно зараз дійти до АТБ, звісно, з перекурами і назад, але це вже фізично можливо», — фізичний терапевт Любомир.
Попереду в Дмитра ще робота над балансом і витривалістю. Його мета — пересуватися без додаткової опори та повернутися до звичного повсякденного життя.
«Скажімо так — ходити красиво. Щоб це було непомітно. А не як англійський лорд з тростиною», — Дмитро, боєць, який відновлюється після поранення.
Читайте також: Електронний кабінет медпрацівника: як цифрові рішення допомагають лікарям у Дніпрі
