«Я приїхав фактично немічним, зараз уже можу сам себе обслуговувати», — захисник про прогрес у лікуванні в реабілітаційному центрі Дніпра

Роману 46 років. До повномасштабної війни з рф працював оператором машини у цеху з виробництва пластикових пакетів. У вільний час грав у комп’ютерні ігри, але зараз, каже, навіть думки про «танчики» не виникає.

Восени 2023-го його мобілізували. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. За час служби пережив кілька контузій, а 8 березня 2024-го отримав важке поранення.

«Ми виходили на завдання і, схоже, потрапили під атаку дрона. Звуку прильоту не було — лише спалах і одразу поранення. Це був один вибух: він перебив обидві ноги та праву руку, відсікло пальці. На стабілізаційному пункті я ще не усвідомлював, що сталося, болю не відчував. Потім був Дніпро, шість діб у реанімації, де мене буквально збирали докупи. Далі — Київ, Львів, Ужгород… Загалом я переніс близько десяти операцій. Броня тоді мене врятувала, як і те, що поруч був транспорт — мене швидко доправили до стабілізаційного пункту. Хлопці іноді значно довше чекають на евакуацію. Я вважаю, що мені дуже пощастило. Попри те, що я втратив око, пальці й ногу, я живий. А багато хлопців тоді загинули», — згадує Роман.

Зараз захисник проходить уже другий курс реабілітації. Коли він потрапив у реабілітаційний центр Дніпра вперше, був повністю лежачим. Тепер ходить на протезі й працює над тим, щоб відмовитися від допоміжних засобів.

«Я приїхав фактично немічним, а зараз уже можу сам себе обслуговувати. Для мене це велика перемога і, насправді, титанічна робота людей, які зі мною тут працюють. Тут дуже хороше, людяне ставлення. Хочу хоча б з однією милицею впевнено ходити, а в ідеалі — взагалі без них. Це важко і боляче, але хочеться бути повноцінним і просто жити. Якщо Бог залишив мене живим — значить, це для чогось потрібно», — каже Роман.

Над відновленням захисника працює ціла команда фахівців. Один із ключових напрямів — боротьба з фантомним болем за допомогою дзеркальної терапії. Це метод, який дозволяє мозку «побачити» рух втраченої кінцівки через відображення здорової, що допомагає зменшити біль і відновити контроль над тілом.

«Перший цикл реабілітації тривав майже пів року через складні травми та ампутацію. Тоді він міг пересуватися лише з ходунцями. Зараз триває другий етап, і ми вже бачимо значний прогрес — він ходить з однією милицею під наглядом, має кращий баланс, може самостійно стояти й навіть готувати їжу. Окремий виклик — фантомний біль, який виникає після ампутації: мозок намагається «сканувати» відсутню кінцівку й не отримує відповіді. Традиційне бандажування Роману не допомагало, тому ми застосовуємо дзеркальну терапію. Це дозволяє буквально обманути мозок — пацієнт бачить у дзеркалі проєкцію здорової кінцівки, яка виконує рухи, і це допомагає зменшити біль. Наше основне завдання зараз — розвивати динамічний баланс, щоб Роман не був постійно залежним від милиць», — зазначає фізичний терапевт Любомир.

Читайте також: Одна людина дістала поранень: 30 разів ворог атакував чотири райони Дніпропетровщини