«Я мрію повернутись на фронт!»: історія захисника з ампутацією обох кінцівок
Він двічі зазнавав поранень на війні, а останнього разу був на межі життя та смерті. Історія 27-річного Володимира з Кривого Рогу, який добровольцем пішов на фронт, – це історія мужності, сили духу та надії. Нині чоловік проходить реабілітацію у Дніпрі і мріє знайти кохання свого життя.
Війна навчила його не жаліти ворога. Володимиру 27 років. До повномасштабного вторгнення він, як і більшість чоловіків, хотів зустріти саме ТУ, народити дітей та побудувати свій дім, бо працював будівельником. Утім, останні 2 роки його руки замість цегли та молотка тримають зброю. З тих, хто як і він добровольцем пішов воювати з перших днів великої війни, залишилось лише 20 у роті.
«Цих, що зі мною тоді були, вже немає, вже всі двохсоті», — каже чоловік.
На війні люди звикають до поранень, їх навіть не рахують. Якщо ти можеш тримати зброю у руках — ти воюєш. Але в останньому бою Володимир був важко поранений.
«Потрапили під мінометний обстріл, у побратима влетіла 120-ка, і саме я увесь удар взяв на себе. Так сталося, що мені ампутували ноги, рука теж була під питанням, руку, слава Богу, врятували», — згадує військовий.
Після того, як хірурги врятували життя чоловіку, йому довелося вчитися жити наново. Тепер він опановує своє нове робоче місце, та ще й як опановує. Ерготерапевти намагаються стримувати гонщика.
«Володимир на сьогодні не може тримати баланс в такому активному кріслі, бо воно досить активне, і є ризики того, що він може перевернутися на ньому. Тому ми зараз відтворюємо навички їзди. І це такий шлях, не в один день, це може тривати тижнями», — розповідає ерготерапевтка Анна.
Але справжньому українцю Володимиру недостатньо швидкої їзди, тому і боксерське знаряддя сталось у пригоді. До речі, до війни чоловік був непоганим кікбоксером.
«Насамперед нам зараз треба, щоб краще загоїлась верхня кінцівка, тоді пацієнт зможе краще себе, впевнено тримати на протезах», — каже Микита, асистент фізичного терапевта.
У новому житті Володимир вже має мрію. Ні, не мрію – мету. Захисник прагне повернутися на фронт. А мріє Володимир про справжнє кохання, дитину, і що нарешті побудує дім!
Читайте також: У російському СІЗО загинув український полонений Олександр Іщенко. Офіс Генпрокурора розпочав розслідування
