«Диванні активісти» намагаються звинуватити міську владу у бездіяльності
Школярі 20-ї школи можуть загинути. Так написала в себе на сторінці в фейсбуці одна дніпровська активістка. Ніби то діти в будь-який момент можуть впасти в один з льохів, що знаходяться за територією школи. Тож активістка вимагала в міської влади хоч щось зробити і звинувачувала усіх у майбутній трагедії. Наші кореспонденти вирішили самі перевірити, де знаходяться ці льохи, і наскільки вони небезпечні.
Міська влада повинна кожному мешканцю Дніпра витирати носа. Так впевнені деякі активісти міста, тож постійно намагаються саботувати роботу депутатів і мера.
А все починається – здавалося б – з маленького посту в Фейсбуці.
«На пути в 20-ю школу ожидаемые проблемы возникли. Вячеслав Поездник, тегни Лысенко, плз. Ты один это можешь ещё сделать, иначе закончится все трагедией. Крышек на погребах нет. А решётки, что на фото ничем не закреплены. Я уже боюсь туда заглядывать, чтобы не обнаружить там труп человека или животного».
Уявна паніка набирає обертів і починається, коментарі на коментарях.
А, я понял. Тебя волнует проверка работоспособности структур. Ямы тебе на самом деле плоскоперпендикулярны. Тогда методика хороша.
Ну если учесть, что я каждый день вынуждена по этим погребам прыгать, то они меня не волнуют, конечно.
Ми вирішили самі перевірити, чи дійсно проблема існує. Виїжджаємо за вказаною адресою. Бачимо: вулиця Високовольтна, тут є школа, яка огороджена парканом.
За ним йдуть п’ятиповерхівки. А під їхніми вікнами примостилися ось ці льохи. Люди тут ще з часів совка тримають речі та продукти.
«Этот погреб меня кормит. Я в нем храню овощи, фрукты. Живу на первом этаже и нету балкона. Не могу покупать раз в неделю, это для меня накладно, беру все оптом», – говорить пенсіонер Георгій.
Тобто це споживчі льохи, які до сих пір використовують. Та чи настільки вони небезпечні, як 
про них репетують активісти?
«Не представляют опасности. Можно только приварить дверь и все готово»,
– запевняє пенсіонер Георгій.
Але чому сюди може хтось впасти, якщо навіть у покинутих погребів із вкраденими кришками є запобіжні решітки? А тому що люди виламали паркан до школи і ходять навпростець, бо так швидше. І школярі – в тому числі. І тепер, ці льохи – якраз дорогою по під ногами у дітей. А що як надмірно допитлива дитина таки пролізе всередину?
Йдемо до місцевого ЖЕКу номер 6, який відповідає за цю ділянку, дізнатися, чи можливо якось зафіксувати решітки, наприклад, приварити іх.
Та тут нас бачити ой як не хочуть…
Ми приїхали просто спитати, чи зверталися вищезгадані активісти за допомогою до ЖЕКу, і коли комунальники вирішать проблему. Та робітники не дуже полюбляють камери. Вже після того, як ми вимкнули мікрофон, нам вдалось дізнатися: активісти не звертались, а решітки пообіцяли приварити до понеділка.
«Сделаем все, сначала прикроем их, а потом приварим», – запевняє майстер Пилипівна.
Рівно через тиждень ми повернулися до цих погребів. І оба вони – заварені!
Тож, журналістам вдалося за п’ять робочих днів лише за допомогою спілкування з працівниками ЖЕКу вирішити проблему льохів за школою номер 20. І це при тому, що диванні активісти (з їхніх же слів!) вже рік намагалися щось зробити. То може… просто треба піднятися з дивану?
