Два брати з Новомосковська загинули на війні: новий проект «Розкажу про Героя своєї громади»
Щодня у стрічці новин ми бачимо повідомлення про те, що те чи інше місто прощається зі своїм захисником. «Розкажу про героя моєї громади». З таким хештегом у Фейсбуці можна побачити велику кількість матеріалів із Новомосковська. Це ініціатива працівників освіти та школярів, де вони розказують історії загиблих героїв, спілкуючись з їхніми сім’ями.
Пані Тетяна багатодітна мати. Ледь стримуючи сльози на очах згадує своїх синів. Молодшого Вову втратила на початку повномасштабної війни на Сумщині, за ним пішов за обрій і старший син Рома.
«Він міг не піти тому, що менший загинув і він міг залишитись дома, але він сказав, що Мама. Я просила його, казала, синок залишся, ми ж вже Вову поховали. Він каже: через рік заберуть Діму, краще я піду завойовувать мирне небо», — розповіла Тетяна Авраменко, мати загиблих Героїв.
Коли серце рвалося на шматки, а біль та страшні спогади потроху вщухали, жінці запропонували взяти участь у проєкті, який збирає історії загиблих Героїв війни. Школярі та вчителі записують інтерв’ю з сім’ями, які втратили своїх близьких. Пані Тетяна погодилась, тож вони великою командою почали створювати фільм.
«Я вважаю, це потрібний проєкт і навіть, коли хлопці мої зростали і менший завжди казав, мама ти завжди будеш нами пишатися. От і я хочу, щоб усі люди пишалися хлопцями, не тільки моїми. Усіма загиблими, потому шо вони пішли в один кінець», — сказала Тетяна Авраменко.
Проект почали створювати наприкінці січня цього року. Тоді начальниця освіти Новомосковська зібрала педагогів-організаторів усіх шкіл міста. Так і виник проєкт «Розкажу про Героя своєї громади». Перший фільм зняла творча команда 16 гімназії.
«Після того, як я поспілкувалась з мамою, Тетяною Іванівною Авраменко, про її сина ми робили перший фільм, я зрозуміла наскільки взагалі це важливо дійсно, це історія, це історія, яку ці люди пишуть», — розповіла вчителька Маргарита Проскурня.
Найбільшою складністю було пережити та відчути горе, з яким зіткнулась пані Тетяна.
«Я і плакала, і він мені снився і чого тільки не було, я пропустила це через себе, звичайно тоді оцей фільм насичений цими емоціями, він монтувався поступово фрагментами», — розповіла вчителька.
Творчим «наставником» став син вчительки. Владислав 9-ти класник, допомагав знімати та монтувати цей фільм.
«Дуже сумно було, за цього героя в цілому дуже складно емоціонально», — сказав школяр Владислав Проскурня.
На його плечах лежало написання сценарію, зйомка, монтаж та комунікація з сім’єю загиблих. Хлопець вважає цей проєкт важливим.
«Тому що в серцях повинні залишатися вони в спогадах», — сказав Владислав Проскурня.
Двигуном цього проєкту стала Ірина Рябоконь. Каже, кожна історія змушує усіх переживати глибокі емоції. Але вони мусять робити це, аби пам’ять про наших Героїв жила вічно.
«Долучились всі школи абсолютно, всі 17 шкіл працюють над цим проектом, у кожної школи є певний перелік прізвищ, яких вони будуть знімати, висвітлювати і розказувати ту чи іншу історію. Ми чітко розуміли, що це психологічно важко, це розповідати про трагедію, про кінець життя, про те, що болить дуже сильно», — розповіла Ірина Рябоконь, начальниця управління освіти виконавчого комітету Новомосковської міськради.
Подивитися ці відео-роботи можна у фейсбуці за хештегом «Розкажу про героя моєї громади».
Читайте також: Ремонт операційних блоків та найсучасніше обладнання: як працює міська лікарня Дніпра
