Досвід війни. Як прифронтовий Дніпро став провідним медичним хабом країни

Дніпро сьогодні — вкрай важлива «точка входу» для численних поранених військовослужбовців, яких доправляють реанімаційні бригади з фронту.

Стабілізувавши стан пораненого на полі бою, військові медики і парамедики передають врятованих бійців у дбайливі руки лікарів міста. По лікарнях Дніпра поранених розподіляє військова медична комісія. Лікарень у місті багато. У них різні профілі, але в кожній продовжують реанімувати, зберігаючи життя. Рятувати, зшиваючи найстрашніші рани, робити все, щоб зберегти пораненим ноги і руки. А потім допомагають почати заново рухатись у рамках процесу реабілітації. Іноді, на жаль, уже з допомогою протезів.

Замкнений цикл гострого болю, нелюдської втоми та відчайдушної надії. А ще — незвичайної сили громади та медиків. Про це — в нашому матеріалі.

Настане час і буде названо все — і кількість врятованих, і заклади, і повні імена лікарів, які творять дива, і медсестер, що виходжують поранених, і реабілітологів, які повертають бійців до життя. А сьогодні не можна про це відкрито писати. Бо ворог не тільки зовні, він ще й усередині. Він — наводить.

Початок. Як місто створювало медичну базу ще до великої війни

24 лютого — день, який поділив життя дніпрян і всіх українців на «до» та «після». Ми завжди пам’ятатимемо гостре відчуття небезпеки, перші лякаючі сирени, волонтерські збори всього необхідного для захисників і фронту, черги добровольців, що йшли до ТрО. І численних переселенців, які прибували до міста з Харкова та Харківщини, Донецької, Луганської областей, рятуючи себе, своїх дітей, близьких від ворожих обстрілів і загрози опинитися під окупацією. А невдовзі до прифронтового міста стали надходити і поранені військові.

Лікарні Дніпра приймали поранених із фронтів, які виникли з трьох напрямків. У Дніпрі зустріли початок вторгнення у максимально зібраному та робочому стані. Пріоритети були зрозумілі: оборона міста та області, допомога військовим, які тримають фронти, підтримка для біженців та лікування поранених.

«Наше місто — прифронтове, а наші медичні заклади — найближчі до фронту, — зазначає директор департаменту охорони здоров`я міської ради Андрій Бабський. — Тож Дніпро та міські заклади охорони здоров`я — один із найважливіших етапів медичної евакуації поранених військових.

Найважливішим завданням перших тижнів було посилити можливості лікарень і медичної спільноти для того, щоб надавати оперативну та кваліфіковану допомогу саме військовим. Дніпровські лікарі мали досвід медичної допомоги пораненим з 2014-го, від початку АТО. Але під час великої війни треба швидко трансформувати систему для надання допомоги пораненим, при цьому зберігаючи ефективність для цивільного населення».

Завдяки чому це вдалося Дніпру? Після 2015 року міська влада домоглася, аби більшість лікарень, які працюють у Дніпрі (а в рамках недолугої «медреформи» часів Януковича були виведені в обласне підпорядкування), повернулися під управління громади міста. Це забезпечило керованість медичної системи, дало можливість Дніпру вкладати ресурси у розвиток галузі.

Багато років місто системно інвестувало в оновлення, ремонти медичних закладів, оснащення лікарень і поліклінік сучасним обладнанням. Надзвичайним викликом-тестом стала боротьба з пандемією, яку дніпровські медики та система охорони здоров`я загалом пройшли достатньо злагоджено та гідно.

Влада Дніпра вдало реалізувала партнерський проєкт із зарубіжними донорами, завдяки чому було оновлено значну кількість невеликих амбулаторій, у тому числі на віддалених житлових масивах міста.

У мирний час і в час великої війни лікарні міста стабільно забезпечуються всім для надання допомоги кожному постраждалому: ліками, перев’язувальним матеріалом, дезінфікуючими розчинами, інструментарієм і медичною апаратурою, генераторами, системами безперебійного Інтернету та іншим.

Міський голова Борис Філатов уже на початку повномасштабної війни прийняв низку управлінсько-адміністративних рішень для подальшої роботи медичної ланки. «Попри повномасштабну війну, медична система міста продовжує свою роботу, модернізується та оновлюється, — зазначає Андрій Бабський. — У лікарнях і поліклініках Дніпра обладнані укриття, де містяни можуть перечекати повітряні тривоги та ворожі ракетні атаки».

Медичні заклади міста тісно працюють із Національною службою здоров’я України в рамках медичної реформи, що триває. Влада знає, які послуги потрібні пораненим і містянам, і розвиває саме актуальні напрями.

Медики. Головний скарб галузі та міста

Дніпровська медична школа — одна з найкращих у країні. В місті історично є потужна профільна освіта, працюють авторитетні навчальні заклади — Дніпровська медична академія, а також медичний коледж, де готують фахівців медичної сфери. В інших вишах створюються підрозділи медичного профілю, зокрема готують майбутніх фахівців із реабілітації. Тож молоді лікарі, медсестри мають змогу спочатку навчатися, а потім працювати саме у Дніпрі.

У місті пишаються тим, що фахівці-медики навіть після повномасштабного вторгнення залишилися і працюють у лікарнях і поліклініках. Ба більше, в заклади охорони здоров`я влаштовуються численні переселенці, які приїхали до Дніпра і розпочали життя на новому місці. Наразі у дніпровських медичних закладах працюють близько десяти тисяч фахівців.

«В умовах повномасштабної війни постали радикально нові виклики, — розповідає Андрій Бабський. — Медики та медична система загалом зіштовхнулися із значною кількістю постраждалих саме з важкими травмами».

Тож, вважає Бабський, молоді хірурги прифронтового міста, які оперують кількох поранених на день, сьогодні дадуть фору досвідченим фахівцям мирного часу.

Медичних фахівців Дніпра вшановують лідери міської громади. І сьогодні це не формалізм, а реальна подяка за титанічну працю.

«Я — медик, моя робота — допомагати людям, — каже завідувач травматологічного відділення однієї з міських лікарень Юрій, який отримав нагороду від громади. — Такі знаки уваги приємно відчувати. Втім, найкраща нагорода — коли пацієнт вийшов із відділення задоволений і каже тобі «дякую».

Порятунок. Лікарі — на своїй передовій

В одній із міських лікарень проходить лікування Вадим. На початку повномасштабного вторгнення він пішов на фронт добровольцем. На Донеччині отримав поранення — в шию влучила ворожа куля. Військовослужбовця евакуювали до Дніпра.

«Я спочатку не зрозумів, що трапилося. Відчув слабкість, побачив кров, зрозумів, що «прилетіло». Затиснув рану й дістався до медиків… У Дніпрі мене прооперував найкращий хірург, я вважаю, — розповідає військовослужбовець. — Почуваюся добре, швидко все загоюється. Зараз чекаю на виписку, на реабілітацію, хочу повернутися до побратимів».

«Щодня лікарі прифронтового міста отримують новий, часом шокуючий досвід. Доволі часто маємо справу з комбінованими травмами. Інколи доводиться займатись і завданнями не за своїм профілем, бо головне — життя військового, якого рятуємо, — розповідає про свою роботу лікар Ігор, який оперував військового Вадима. — У моїй практиці був випадок, коли привезли військового із проблемою — дістати уламок розміром у сантиметр. Уже після огляду ми побачили, що там уламок десять сантиметрів завдовжки. Витягли, зараз боєць на реабілітації».

Поранених військовослужбовців і цивільних із гарячих точок фронту приймає й провідна обласна лікарня, яка є опорним медичним закладом регіонального значення. Заклад уже надав допомогу численним пораненим військовим, багатьом з них було проведено ампутації кінцівок. У цій лікарні надають допомогу пораненим військовим із 2014 року. Тож кваліфіковані фахівці набули значного досвіду.

«Кожного чергування робимо приблизно п’ять операцій лише за ніч», — розповів в інтерв’ю нейрохірург обласної лікарні Тимофій. Раніше фахівці робили операцію за три години, тепер призвичаїлись оперувати вдвічі швидше.

Для прийому значної кількості поранених у лікарні обладнано реанімаційне відділення на кілька десятків ліжок. Найчастіше в лікарню доправляють пацієнтів із мінно-вибуховими травмами.

«Найважче — бачити всі ці травми. Дуже багато ампутацій, дуже багато молодих хлопців, які вже мають інвалідність…» — говорить лікар-травматолог Максим.

Прооперованих пацієнтів стабілізують протягом кількох діб, а потім відправляють продовжувати відновлення в інших лікарнях України.

Реабілітація. Навчити рухатися заново

Однак значну кількість поранених реабілітують власне у Дніпрі. Зараз тут розвивають унікальну інфраструктуру для реабілітації, передусім для захисників України. В одній із великих міських лікарень 2023 року було сформовано сучасний і потужний реабілітаційний центр RECOVERY. (Центри Recovery Ukraine за підтримки Фонду Віктора та Олени Пінчуків працюють на базі державних медзакладів. Нині послуги надають вісім центрів у шести містах України.) Але основу для реабілітаційного центру в Дніпрі було закладено ще 2020 року, коли тут відкрили відділення реабілітації.

Спочатку команда кваліфікованих медиків міста надавала допомогу цивільним пацієнтам — після черепно-мозкових травм, інсультів, інфарктів, ковіду. Але після початку великої війни завданням №1 стала реабілітація поранених. Тому можливості відділення та допомога, яку могли надати фахівці, виявилася просто безцінною. Медична галузь Дніпра знайшла ще одну вкрай важливу та затребувану нішу — реабілітацію, яка має гідно підтримуватися державою через замовлення та фінансування НСЗУ. Нині переважна більшість пацієнтів реабілітаційного центру — військові, які отримали мінно-вибухові, спинно-мозкові травми, потрапили на лікування та реабілітацію з ураженнями кінцівок, з ампутаціями тощо.

«За три роки з відділення фізіотерапії ми перетворилися на центр реабілітації. За цей час у нас пройшли відновлення понад 1500 захисників і захисниць. Це був неймовірно складний процес. Раніше ми працювали зі своїми звичними нозологіями (опис хвороби. — М.З.), натомість зараз глибоко входимо у спілкування з пацієнтом», — зазначила керівник центру RECOVERY пані Алла в одному з виступів.

У центрі працює мультидисциплінарна команда. Встановлене сучасне фізіотерапевтичне обладнання. Створені зали фізичної реабілітації, оснащені інноваційним устаткуванням. Для зручного перебування пацієнтів передбачені багатофункціональні ліжка з електроприводом, комфортні та ергономічні меблі.

…Військовослужбовець Віталій після складного поранення проходить реабілітацію в Дніпрі. 34-річний чоловік отримав мінно-вибухову травму під час бойового завдання на Донецькому напрямку. Через поранення не міг самостійно пересуватися — мусив користуватися милицями. Але завдяки майстерності лікарів і фахівців з реабілітації центру його стан значно покращився.

«Зараз Віталій самостійно рухається сходами та може навіть бігати в помірному темпі», — розповідає фізичний терапевт В’ячеслав, який працює з військовим.

Це дуже гарний результат для короткого терміну реабілітації. Віталій вдячний лікарям і реабілітологам Дніпра за допомогу, яка дозволила йому так швидко відновитися. Після реабілітації він мріє повернутися до своєї бойової частини, щоб і надалі боронити Україну.

У середньому реабілітація триває три-чотири тижні. Перед тим фахівці обов’язково обговорюють із пацієнтом його очікування.

«Ми весь час тут. Це не просто робота — по графіку відпрацював і все. Кожен з нас цим живе», — розповідає фахівець з ерготерапії (терапія, спрямована на відновлення повсякденної активності людини. — М.З.) Регіна. Процес відновлення не обмежується кропіткою роботою у реабцентрі. Для поранених і фахівців він триває постійно. «Ми виходимо на вулицю, ходимо в магазини, — продовжує Регіна. — Я питаю, яке в пацієнта є хобі. Отримую цю інформацію і вже від цього відштовхуюся — як ми будемо формувати заняття, щоб це було корисно для кожного».

Протезування. Повернути рух і шанс на повноцінне життя

Страшна війна — страшні поранення та втрати. Надзвичайною потребою для суспільства та викликом для країни, що веде запеклу боротьбу, стає масове, потужне та доступне людям протезування. Воно дасть змогу пораненим, травмованим людям повернутися (хоча б певною мірою) до повноцінного життя.

Люди з протезами — нова реальність і дедалі більш звичне явище для України. На жаль, страшну ціну сплачено за те, щоб суспільна та державна філософія поступово змінювалась у бік гуманного ставлення та адекватного сприйняття людини, можливості якої обмежені, зокрема й через поранення. Це означає і створення нормальних, бажано, гідних умов життя, праці, пересування, побутового комфорту для дуже багатьох таких людей.

На жаль, наразі наші ветерани нерідко вимушені протезуватися за кордоном. Однак варто зазначити, що Дніпро активно розвиває своє виробництво протезів. І це — ще один невід’ємний елемент медичного хабу.

Ще з радянських часів у місті працює державний протезний завод. На підприємстві виготовляють протези кінцівок високої якості, а також ортопедичне взуття. Останні тридцять років для підприємства були нелегкими. Втім, зараз, у радикально нових умовах великої війни, колектив заводу прагне йти в ногу з часом і реагувати на виклики, допомагати людям повернути можливості для руху та повноцінного життя.

«Реабілітація та протезування для воїнів ЗСУ і Сил оборони — пріоритетний для нас напрям, — зазначає директор підприємства Олексій Штанько. — Ми зібрали команду кваліфікованих спеціалістів: протезистів, реабілітологів, технологів тощо. Є сучасне обладнання та устаткування. Карбонові стопи, гідравлічний колінний вузол, пневматичний поліцентричний колінний вузол — усі ці елементи використовуємо під час виготовлення протеза».

Фахівці допомагають людям оволодіти новими навичками, призвичаїтися жити з протезом. «Ми забезпечуємо не тільки первинне протезування, якісний протез, а ще й реабілітацію, — зазначає Олексій Штанько. — Наразі підприємство має власний сучасний реабілітаційний центр. Палати оснащені всім необхідним, зокрема спеціальними ліжками з функцією підйому».

За інформацією, наданою ZN.UA Міністерством соціальної політики, з проханням забезпечити протезами верхніх і/або нижніх кінцівок у період з лютого 2022 року по жовтень 2023-го до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулися 16 113 людей (забезпечено — 15 706 ), із них учасників бойових дій — 1377 (забезпечено — 1056).

…У найкритичніший для країни час Дніпро став справжнім медичним хабом країни. Безумовно, у його роботі є проблеми, які пов’язані не тільки з триваючими обстрілами об’єктів інфраструктури та медичних установ, а й з іще незавершеною медичною реформою, взаємовідносинами міських та обласних рівнів, а також фінансами, яких у громад стає дедалі менше з огляду на політику централізації ресурсів під час війни. Однак усі ці фактори не впливають критично на злагоджену роботу медиків, які оперативно перейшли на воєнні рейки ще 24 лютого 2022 року.

Ця публікація створена в рамках проєкту, що реалізується ГО «Агенція розвитку локальних медіа «Або» та фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини для підтримки української незалежної журналістики. 

Читайте також: У Дніпрі створюють Координаційну раду з питань вищої освіти при міському голові