Дніпровський вчитель фізкультури щотижня доставляє допомогу воїнам на передову!
Вчитель за професією і волонтер за покликанням. Уже три роки Андрій Бондарчук поєднує роботу в дніпровській школі з регулярними поїздками на передову. Від смаколиків до автомобілів – такі потреби наших військових закриває волонтер. Наша минула зустріч була торік, відтоді лінія фронту змінилася, а дороги, які колись вважалися безпечними, перетворилися на сіру зону під постійною загрозою ворожих дронів.
«Сьогодні їдемо вздовж фронту на території Дніпропетровської області, а також у Краматорськ і Дружківку. Це будуть такі бригади, як 35-та бригада морської піхоти, бригада оперативного призначення “Спартан” та 93-тя бригада “Холодний Яр”. Їдемо до них, як до себе додому», — розповідає військовий волонтер Андрій Бондарчук.
Дорогою їдемо знайомими для Андрія маршрутами. Волонтер ділиться: місця, які раніше вважалися глибоким тилом і були відносно безпечними, нині перетворилися на сіру зону, де постійно полюють ворожі FPV-дрони.
«Фронт настільки близько і так швидко змінюється, що просто не встигаєш за цим. Якщо раніше з Донецької області ми могли заїхати аж у Запорізьку через Курахове, то зараз бачимо, що частина Дніпропетровської області перебуває під окупацією», — каже Андрій.
Волонтер згадує і про одну з нещодавніх поїздок:
«Одна з найскладніших і крайніх поїздок була під Покровськ. Велика частина напрямків уже перекрита, цивільних туди не пускають. Уздовж дороги працюють не лише автівки, а й наземні дрони — фактично як кулеметні точки. Також використовують дрони, які доставляють поранених із позицій до місць надання першої медичної допомоги».
Попри постійну небезпеку Андрій щотижня їздить на передову. Для військових він привозить усе необхідне — від смаколиків до мінометів, розсувних систем для мінометників і автомобілів. Також допомагає обшивати техніку захистом від дронів.
Перша зупинка — у прифронтовому селищі Дніпропетровської області, де волонтера вже чекають одразу дві бригади. Андрій передає військовим необхідне спорядження.
Часу обмаль: у бійців цілодобова робота, а попереду — ще одна поїздка. Проте поза камерою хлопці встигають поспілкуватися, обмінятися словами вдячності, згадати спільних знайомих і розпитати про життя у Дніпрі.
Далі маршрут пролягає до Донецької області. Майже всю дорогу їдуть уздовж так званих «тунелів життя» — антидронових сіток.
Ми завітали до бійців 93-ї бригади «Холодний Яр». Військові тепло зустріли волонтерів і показали місце, де готують боєприпаси для знищення окупантів.
«Через нестачу боєкомплекту навіть того, що надходить заводським шляхом, не вистачає. Тому виготовляємо те, що можемо, з підручних матеріалів. У цьому дуже допомагають волонтери. Такий, як Андрій — він узагалі красень, дуже дякуємо», — розповідають військовослужбовці 93-ї ОМБр «Холодний Яр» Олег та Анатолій.
«Своїми силами не завжди вдається все зробити. Волонтерам велике спасибі — дуже виручають матеріалами: скотчем, клеями, рукавицями», — додає військовослужбовець 93-ї ОМБр Андрій.
Бійці зазначають, що відчувають підтримку не лише від волонтерів, а й від командування.
«Усе необхідне для нашої роботи нам надають. У нас дуже сильне та розумне керівництво, яке дає адекватні накази», — каже Олег, т.в.о. командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону 93-ї ОМБр.
Своєю діяльністю волонтери вкотре доводять, наскільки важливою є підтримка для військових — щоб вони відчували, що не залишені сам на сам, що тил працює й допомагає армії всім необхідним. Навіть слово підтримки чи діалог можуть стати рятівним колом.
Читайте також: Щоб утримати ключові сполучення на Дніпропетровщині, потрібні додаткові сили! | Світан | Харлов
