Дніпровський енергетик отримав подяку Міненерго!
Після російських атак саме вони першими повертають світло в українські домівки. Один із таких фахівців — Тарас, майстер на тепловій електростанції. За свою відповідальність і професійність у роботі він отримав подяку Міністерства енергетики України.
«Про подяку я дізнався, мабуть, увечері. А наступного дня… І то я не знав, що вона буде — мені просто подзвонили і сказали: тебе чекають там, де будуть нагороджувати. А які емоції? Спочатку гордість. Але ми всі розуміємо, що це подяка не лише мені — це подяка всьому колективу цього підприємства. А можна навіть сказати — усім енергетикам України», — розповів майстер виробничої дільниці енергетичного підприємства Тарас.
Чоловік працює на ТЕС уже 19 років. Зараз обіймає посаду майстра виробничої дільниці власних потреб блоків. Стежить за всіма процесами — від подачі палива до виробництва електроенергії.
«Оскільки ми працюємо в системах захисту, наша робота полягає в тому, що ми контролюємо роботу автоматичної системи управління та захисту нашого обладнання. Найбільше в моїй роботі подобається те, що немає однотипного дня. Тут кожен день щось нове — нове обладнання, нові якісь приєднання. Кожен день — нова робота», — каже Тарас.
З початком повномасштабної війни навантаження на енергетиків суттєво зросло. Після атак росії працівники станції працюють у посиленому режимі, щоб якомога швидше відновити обладнання.
«— При перших прильотах спочатку був шок. А потім уже прийшло розуміння, що потрібно просто працювати й виконувати свої обов’язки.
— Цей шок був від чого? Від того, що страшно?
— Від масштабів руйнувань.
— Процес адаптації, можна сказати, дуже швидко пройшов. Чому? Тому що хто буде відновлювати, як не ми. І людям потрібне світло».
Тарас каже, що зима 2026 року стала найважчою. Після масованих обстрілів росії енергетикам доводилося працювати у мороз і часто з вщент вигорілим обладнанням. Та попри втому й небезпеку їх мотивує результат:
«Коли ти їдеш додому і бачиш, що в людей є світло — це основна мотивація. Ми ж так само, усі енергетики, живемо без світла. І людям воно потрібно, і нам. Без світла ніяк».
Їхня робота стала вже не просто щоденною рутиною, а й великою відповідальністю — тримати енергетичний фронт країни.
