Дніпрянин «Шкіпер» загинув у боях на Київщині
У п’ятницю, 25 березня, стало відомо, що у бою з окупантами на Київщині загинув 25-річний боєць, ультрас із Дніпра Денис Котенко, відомий як «Шкіпер». Хлопець очолював у Дніпрі “Національний корпус”, воював у лавах окремого батальйону Української добровольчої армії. Без батька залишився дворічний син. Прощання з Денисом пройшло сьогодні на одному цвинтарів рідного міста.
Сьогодні на Краснопільському кладовищі пройшла церемонія прощання з двома бійцями полку «Азов». Хлопців вшанували хвилиною мовчання, священники прчитали молитви, потім слово взяв командир батальйону тероборони Дніпра. Обидва герої були уродженцями Дніпропетровщини. Ультрас із Дніпра “Шкіпер” загинув у боях на Київщині. За життя Денис Котенко займався громадською діяльністю та очолював «Національний корпус» у Дніпрі.
Кирило, товариш Дениса Котенка: «Не только я потерял друга, все потеряли друга, странна потеряла героя, сына свой нации, лучшего среди лучших».
Останнє місце роботи бійця – столичне Міністерство у справах ветеранів України. Щойно рф ввела війська, Денис вирушив боронити Україну.
Юлія Лапутіна, міністерка у справах ветеранів України: «До речі, наш Шкірко був журналістом, вашим колегою. Він працював у нас в прессслужбі міністерства, а сьогодні він став янголом-охоронцем всієї України і янголом-охоронцем міністерства у справах ветеранів. Це було його останнє місце роботи, з якого він пішов у свій рідний полк “Азов”, до якого долучився, будучи ще юним хлопцем, коли брав участь в антитерористичній операції об’єднаних сил».
Друзі згадують: хлопець перший завжди йшов допомагати, якщо в когось були проблеми. Тому не зміг сидіти вдома, поки ворог нищив цілі міста.
Анатолій, товариш Дениса Котенка: «Денис, насколько я его знаю, был преданный свои принципам, идеалам. Этот человек очень идейным был. Он всегда придёт на помощь. Когда в 14 году, когда была война, он один из первых взялся, бросился и поехал».
А на дозвіллі – футбольний вболівальник захоплювався музикою.
Роман Громов, товариш Дениса Котенка: «Мы прошли очень долгий путь, в том числе музыкальный. Я, как и Денис, являемся авторами трека «На коліна перед Україною» 2012 года и ряда других треков. Наша группа просуществовала больше 10 лет, поэтому я прекрасно знаю, что Денис, как и я, всегда хотел запомниться. И я сейчас буду заниматься и способствовать тому, чтобы восстанавливать все архивы, начиная с 2007 года».
Нині Роман планує відновлювати архіви, щоб пам’ять про Дениса жила у тих нотах вічно.
