Дніпряни самотужки відремонтували стели на Алеї пам’яті після негоди
Після сильного буревію на Лівобережжі пошкодило стели на Алеї пам’яті, присвяченій загиблим захисникам України. За відновлення взялися небайдужі містяни. Один із них — Андрій, чий родич, Віталій Наслєдов, загинув під Бахмутом у вересні 2024 року. Боєць служив у 93-ї бригаді «Холодний Яр». Для рідних і городян ця Алея — не просто місце пам’яті, а щоденне нагадування про ціну велику ціну свободи.
Дніпряни відремонтували стели на Алеї пам’яті, які були пошкоджені внаслідок буревію. Один із небайдужих мешканців Лівобережжя — Андрій. Каже: це найменше, що він може зробити в пам’ять про Героїв.
«Дізналися, що на алеї на Фрунзенському теж попадали, теж розірвані. Так як родич тут є на цій алеї, прийняли рішення їхати сюди, подивитися, що тут. Приїхали, побачили, що дуже багато стел попадало і багато було розірвано. Було прийнято рішення, що лагодити треба всі», — дніпрянин Андрій.
На одному з понівечених стендів — ім’я родича, брата дружини.
Віталій Наслєдов став на захист Батьківщини ще у 2015 році. Брав участь у боях у Донецькій та Луганській областях. У 2021 році після травми ноги звільнився зі служби, бо потребував реабілітації. Але з початком повномасштабного вторгнення боєць повернувся до війська, бо інакше не міг.
«Вся наша сім’я — небайдужі люди. Звісно, і брат був таким самим, тому і був на фронті, бо по-іншому просто не міг. Після його загибелі мені тато вже розказав історію. Вони курили на балконі, і брат попередив: “Бать, буде війна”, щоб був готовий», — сестра полеглого Героя Анастасія.
Чоловік вступив до 93-ї бригади «Холодний Яр». Був навідником мінометного розрахунку. Завжди допомагав побратимам і гідно ніс службу. Свій останній бій Віталій прийняв у вересні 2024 року під Андріївкою. Сестра пам’ятає той день, ніби це було вчора.
«Я все чекала, коли він хоча б прочитає повідомлення — вони не читалися. Протягом дня я ще писала, але відповіді не було», — каже Анастасія.
Тепер ім’я оборонця закарбовано на Алеї пам’яті серед інших загиблих захисників із Дніпра. Вони віддали життя за Україну, а пам’ять про них зберігають у тилових містах, куди не ступила нога ворога завдяки подвигу воїнів.
«Такі місця — це наш борг перед ними, і по-іншому бути не може. Ми з чоловіком ходимо на хвилини мовчання, які проводяться у Дніпрі, бо інакше просто не можемо жити. Я маю прожити це життя за нього, а він би проживав його саме так — я це точно знаю», — сестра полеглого Героя Анастасія.
Читайте також: Удари рф по Дніпру: «Мета — максимальні жертви серед населення!» | Снєгирьов | Харлов
