Дівчина подолала понад 3 тисячі кілометрів, щоб врятувати молодших сестер з окупованого Маріуполя

19-річна дівчина подолала понад три тисячі кілометрів, щоб врятувати молодших сестер з окупованого Маріуполя. Велика родина Кучугіріних — мама, брат і три сестри — усе своє життя проживали в рідному місті. Ще до повномасштабного вторгнення старша сестра Валентина переїхала до Дніпра на навчання. У березні 2022 року, коли Маріуполь перебував під постійним бомбардуванням, дівчина дізналася трагічну звістку.

«Сестра пішла разом із братом та мамою на завод за вугіллям і водою. Та раптово прилетіла російська авіабомба прямо на них. Сестра чудом вижила, а мама з братом загинули на місці. Мама ще була жива до ранку, але зранку померла, а брат загинув одразу», — розповіла Валентина, яка вивезла сестер з окупованої території.

Довгий час Валентина не знала, де її маленькі сестри. Проте вона не здавалась та шукала будь-які способи, аби почути хоч якусь інформацію про своїх рідних.

«У Маріуполі було багато таких чатів із різних районів, і я писала в усі, що шукаю сестер та так далі. І відповіла наша знайома сусідка, яка зараз перебуває за кордоном. На той час вона вже виїхала. Дівчата залишилися з подругою мами, а всі інші загинули», — каже вона.

Дізнавшись, що 13-річна Софія та 8-річна Анастасія залишаються в Маріуполі під безперервними ударами – Валентина, не вагаючись, вирішила їх рятувати.

«Я почала писати до всіх українських фондів, що хочу поїхати забрати дітей, і мені відповіли з Міністерства, що можуть допомогти з прокладанням маршруту, і я зможу забрати дітей. Я просто розуміла, що мої сестри зараз у такому стані, що не можу їх залишити. Це була якась безвихідь, і саме це зіграло роль — моя відповідальність та відчуття безвиході просто поєдналися», — ділиться Валентина.

У червні дівчина вирушила в дорогу, подолала понад три тисячі кілометрів та проїхала кілька країн, аби дістатись окупованого міста:

«Я поїхала до Донецька через Польщу, Литву, Латвію, об’їхала всю росію і доїхала до Донецька. Мене засмутило, що дівчатам говорили: «Сестра ваша не приїде, і ви залишитесь тут», приходили якісь прийомні батьки і казали: «Давайте ми вас розподілимо — Настю ми не хочемо, а от Софію хочемо». Вони були вкрай стомлені. Те, що було тоді, і зараз — це дві різні людини: і Софія, і Настя».

«Я була дуже рада бачити сестру. Чесно кажучи, навіть не думала, що вона приїде і забере нас. Але вона взяла на себе величезну відповідальність за нас», — розповіла середня сестра, Анастасія.

Переїхавши до Дніпра, сестри почали нове життя. Щоденні виклики, різниця у віці та нові обставини вимагали терпіння й сили. Та крок за кроком вони вчилися чути одна одну.

«У нас була однокімнатна квартира, ми жили з чоловіком, а потім переїхали в іншу, вже трьохкімнатну — нам допоміг мер міста. Виникали труднощі, бо у кожного свій характер, але якось усе налагодилося. Ми неодноразово працювали з психологом, але, якщо чесно, тут не стільки психолог був потрібен, скільки турбота, увага та час, проведений разом», — сказала Валентина.

Зараз родина Кучугуріних живуть, навчаються, відновлюються після пережитого і головне — залишаються разом.

Читайте також: Київ без електроенергії та опалення після обстрілів рф