«Діти боялися і мовчали, а сьогодні мріють і сміються», — історія прийомної родини з Дніпра

Каріна та Павло Давидови – прийомні батьки. До 2015 року подружжя мешкало в Криму, а потім облаштувалося у Дніпрі. Вони подарували родинне тепло трьом дітям — Карині, Ярославу і Вероніці, які були  позбавлені  батьківського піклування. Христина та Ілля з радістю прийняли братика та сестричок. 

«Ми з Веронікою часто наряджаємося в сукні та туфлі й дефілюємо вдома. Мама навіть дозволяє брати її косметику! А з хлопцями ми граємо у відеоігри. Я взагалі ходжу до модельної школи і мрію стати моделлю. Там нас фотографують, одягають у гарний одяг», – розповідає Христина. 

Голова сімейства каже, що думки про прийомну дитину з’явилися в нього ще в дитинстві. 

«У мене був старший брат, який мав ДЦП. Мама не справлялася з доглядом за ним, тому він мешкав в інтернаті. Ми дуже рідко бачилися, адже заклад був за 400 кілометрів від нас. Якщо щастило, зустрічалися раз на рік. Тоді я й подумав: коли виросту, хочу забрати дитину з інтернату і подарувати їй щасливе життя», – поділився тато Павло. 

Коли подружжя прийняло це важливе рішення, спочатку пройшли курси для прийомних батьків, потім збирали необхідні документи. 

«У нас не було особливих критеріїв щодо віку чи статі дитини. Коли ми вперше поїхали знайомитися з Веронікою та її старшим братом Ярославом, вони перебували в лікарні. Це було дуже важко. Ярославу тоді було 15, але виглядав він на 12. Вони були дуже перелякані й майже не розмовляли. Я не сподівалася, що Ярослав колись називатиме мене мамою, адже він уже був дорослим. Але ми вибудували дуже тісні стосунки. Через кілька місяців Вероніка та Ярослав почали відновлюватися. Ми займалися їхнім розвитком практично з нуля», – розповіла мама Каріна. 

Іллі – 10 років і з Ярославом вони стали друзями. 

«Ярік навчив мене кататися на велосипеді. Спочатку в мене не виходило, але якось він мене відпустив – і я поїхав сам! Ми дуже любимо гуляти, складати конструктори та вигулювати нашого песика Лакі. Він уже навіть знає кілька команд!» – розповів хлопчик. 

Прийомним родинам у Дніпрі надають постійний соціальний супровід: правові, психологічні, соціально-медичні та інформаційні послуги. 

«Виховання прийомних дітей має свої особливості. Неможливо змусити їх робити щось – треба показувати власний приклад і шукати підхід. Ми звертаємося до спеціалістів, психологів, багато часу проводимо з дітьми. Наприклад, коли до нас потрапила Вероніка, вона не знала елементарних правил гігієни, що таке яблуко та багато інших речей. Ми пояснювали все з нуля. Нас дуже підтримує служба у справах дітей», – зазначив Павло. 

У Дніпрі зареєстровано 1462 дитини, які мають статус сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. 

«У місті 59 прийомних сімей, у яких виховується 92 дитини, також діє Дніпровський міський центр соціальних служб, який здійснює соціальний супровід кожної родини. Там надають психологічну, юридичну й інформаційну допомогу. Не можуть стати  прийомними батьками особи, які за станом здоров’я не здатні виконувати покладені на них обов’язки, мають психічні розлади або мали судимість тощо», – пояснила представниця служби у справах дітей департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради Оксана Білоусова. 

Якщо ви відчуваєте сили та бажання допомогти дітям, створивши прийомну сім’ю, звертайтеся до управління-служби у справах сімей департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради за телефоном: 056 744 61 48. 

Детальну інформацію про те, як стати прийомною сім’єю, можна знайти за посиланням.

Читайте також: Автобуси проходять технічний огляд, а водії – медичний: як Дніпро піклується пасажирськими перевезеннями