Діалог заради правди: у Дніпрі пройшла зустріч родичів безвісти зниклих та полонених захисників України з юристами, представниками Уповноваженого з прав людини та Червоного Христа України

Сприяння захисту прав та інтересів родин військовослужбовців. У Дніпрі пройшла інформаційна зустріч для родин безвісти зниклих та полонених військових з юристами, представниками Уповноваженого з прав людини та Червоного Христа України. Цей захід організували представники управління ветеранської політики Дніпровської міської ради на прохання родичів військовослужбовців.

«Ця зустріч  — щоб дати відповіді сім’ям зниклих безвісти та полонених щодо порядку отримання інформації про своїх рідних, місце знаходження яких невідоме, а також про повернення полонених військових. Війна триває, наші військові інколи потрапляють у ворожий полон і у їхніх близьких виникає питання що ж робити далі. Захід організовано з ініціативи управління ветеранської політики Дніпровської міської ради, аби надати родинам максимум інформації, яка допоможе їм возз’єднатися з рідними», — зазначив начальник управління ветеранської політики Дніпровської міської ради Антон Малий.

35 місяців у російському полоні син пані Тетяни. Жінка обійшла вже всі можливі органи та інстанції. Прийшла і сьогодні, щоб отримати відповідь на головне своє питання – як повернути сина живим додому?

«Мій син у полоні вже 35 місяців. В нього відбиті нирки, печінка. Його вага при зрості 198 сантиметрів впала зі 118 кілограмів до 45. Ба більше, у полоні його ще й заразили туберкульозом. Усю цю інформацію я отримала від інших полонених, які були разом з ним у камері. Я дуже сподівалась на повернення Артура під час крайнього обміну полоненими. І в офісі Уповноваженого мені говорили, що тяжко хворих мають повертати в першу чергу, але таке враження наче росія хоче вбити там мого сина. Я стукаю у всі двері, щоб повернути сина додому живим. Всі кажуть: «Чекайте, ми робимо все можливе». На цю зустріч прийшла, щоб отримати якісь відповіді, щоб порадили, що мені робити», — говорить матір військовополоненого захисника України Тетяна Басюк.

Куди звертатися, щоб отримати інформацію про свого чоловіка, прийшла дізнатися і Тетяна Подоріна. Через те, що шлюб пані Тетяни та військовослужбовця Олега Шевченка не був зареєстрований офіційно – жінці відмовляються повідомляти дані про стан розгляду справи.

«По документах Олег зник 26 листопада 2024 року. Востаннє я з ним розмовляла 2 листопада, потім на зв’язок він не виходив. Я телефонувала командиру, він постійно казав, що з Олегом все добре, що він на завданні. А потім я вже дізналася, що місце знаходження мого чоловіка невідоме. Ми разом були 3 роки, проте не були розписані офіційно. Тому мені скрізь кажуть, що я ніхто і не дають жодної інформації. Його мати не шукатиме його, бо для неї безвісти зниклий, то вважайте помер. Діти від попереднього шлюбу малі, тому теж не можуть займатися цією справою. Таких жінок, як я, багато. У нас у соцмережі є група, де ми шукаємо різні шляхи, щоб знайти своїх близьких», — розповіла дружина зниклого безвісти військового Тетяна Подоріна.

Усього у заході взяли участь  30 родичів військовополонених або зниклих безвісти захисників України. У форматі «питання-відповідь» їм надали необхідну інформацію та порадили куди далі звертатися в залежності від їхньої ситуації.

«Після того, як родина чи довірена особа військовослужбовця, якою може бути і цивільна дружина, отримує інформацію від військової частини чи ТЦК та СП про те, що їхній чоловік, син, батько, брат зник безвісти, вони мають звернутися до поліції. Там подається заява про відкриття кримінального провадження. Далі йде відбір зразків ДНК, а потім надається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про визнання особи потерпілою. Після цього йде комунікація з Координаційним штабом, офісом Уповноваженого з прав людини та міжнародними структурами, такими як Червоний Хрест та комітет ООН (якщо є підтвердження, що військовий у полоні). Зараз є багато правозахисних структур, які вже знають чіткий алгоритм дій при таких випадках і безкоштовно допомагають родинам військовослужбовців. Тому раджу звертатися до них, вони не лише допоможуть інформаційно, але й підтримають морально», — зазначила провідна спеціалістка Громадської організації «Правозахисна Група «Січ» Ксенія Онищенко.

Читайте також: З п’яти ліжок — до навчального загальноукраїнського хабу: п’ятирічна історія Реабілітаційного центру Дніпра