Дев’ята річниця звільнення від окупації Слов’янська та Краматорська

Дев’ята річниця звільнення. Окупація Слов’янська та Краматорська тривала майже три місяці. російські окупанти захопили адміністративні будівлі, вивішували триколори та прапори так званої ДНР. Під дулом автомата проводили референдум та майже щодня обстрілювали міста Донеччини. Як пережили окупацію та знайшли себе в наші часи, розповіли мешканці Краматорська. 

Краматорськ та Слов’янськ відзначають дев’яту річницю звільнення від проросійських бойовиків. 5 липня 2014 року у містах знову замайоріли українські прапори. Люди тоді пережили окупацію, так званий референдум та обстріли міста. Гатили здебільшого по житлових районах.

Андрій, мешканець Краматорська: «Як тоді, так і зараз місто зазнавало періодичних обстрілів. Також, як і зараз, руйнувалися і дитячі заклади – це школи, дитячі садки, а також житлові будинки та інше. Били виключно по мирному населенню».

Звістка про визволення міста стала незабутнім моментом. Це було свято для людей.

Андрій, мешканець Краматорська: «Звичайно, у будь-якої людини це викликало певні позитивні емоції, позитивні враження. Тому що люди пережили нехай і невеликий термін окупації, але люди побачили, як поводяться ці найманці, місцеві колаборанти, переважно алкаші та наркомани».

Звільнення стало важливим кроком у деокупації Донеччини в перший рік війни, розпочатої рф.
Костянтин Аладьєв, згадуючи свою історію дев’ять років тому, каже, що ніколи не забуде ті часи.

Костянтин Аладьєв, переселенець з Краматорська: «Я провів певний період в окупації. Буквально до 20-х чисел червня я перебував у місті Краматорську. Усю сім’ю я вивіз за кордон, оскільки у нас проукраїнська позиція, ми всіляко підтримували Україну в окупованому місті та робили певні заходи для того, щоби підтримати Україну».

Після того, як рашисти почали обстрілювати вже центр міста, Костянтин виїхав до Дніпра. Але почувши про звільнення, одразу вирушив до Краматорська.

Костянтин Аладьєв, переселенець з Краматорська: «Це не описати просто словами. Коли мені повідомили, я сів у машину і поїхав до Краматорська. Моя сім’я повернулася вже з-за кордону, перебувала під Харковом, бо не знав, куди їх подіти. Намагався перевезти до Дніпра, плани вже були. І виходить, що я їду з Дніпра до Краматорська, а сім’я їде з-під Харкова до Краматорська, і ми вже зустрічаємося у Краматорську».

Але з 24 лютого 2022 року над колись звільненими містами нависла нова загроза, і вже в інших масштабах. Нові руйнування, постійні обстріли, жертви та хвиля переселенців. Тож Костянтин з родиною знову виїжджає до Дніпра. Тут відкриває буфет і бере шефство над тими, хто опинився у схожій ситуації.

Костянтин Аладьєв, переселенець з Краматорська: «Для мене пріоритетом було дати роботу переселенцям насамперед, хоча в мене працюють і дніпряни, на даний момент переважно це переселенці — Бахмут, Краматорськ, Костянтинівка, Лиман, Крим тощо. Є люди із Запоріжжя, є з Пологів. Тобто звідти, де окупація і де неможливо жити; деокупована, але немає будинків у людей».

Як і тоді, так і зараз люди чекають визволення від російської навали та вірять у можливість повернення додому.

Читайте також: У Дніпрі служителі церкви незаконно захопили зелену зону