Де у Дніпрі навчатися дітям з особливими освітніми потребами?

Майже кожна друга школа в Україні навчає дітей з особливими освітніми потребами. У новому році інклюзивні класи прийняли понад 25 тисяч дітей. Це дані Міністерства освіти і науки. Та чи мають можливість отримати середню освіту всі діти?

У родині Чикаренків виховуються троє дітей. І одразу два хлопчики мають особливості розвитку. Костику 7 років, в нього ураження центральної нервової системи. Пересуватися самостійно, без ходунків, він не може. Є і порушення інтелектуального розвитку. Окрім занять в інклюзивному ресурсному центрі та проходження курсів реабілітацій, мати Олена не покладаючи рук займається розвитком сина.

Олена Чикаренко, мати двох дітей з особливими освітніми потребами: “Я просто понимаю, что кроме меня никто этого не сделает. И я пытаюсь максимально, пока еще у меня есть какие-то силы, посильный мой труд, который я могу выполнить ежедневный, я пытаюсь его выполнить на 100-120%”.

Костя не відвідував дошкільний заклад, а тепер йому час йти до школи. Втім, не дивлячись на розвиток інклюзивної освіти в Україні, конституційне право дитини може бути нереалізоване, говорить Олена. І не тільки у Костика.

Олена Чикаренко, мати двох дітей з особливими освітніми потребами: “Эти дети на сегодняшний день находятся на домашнем обучении, очень большой процент. Я не буду сейчас говорить в цифрах, я не знаю, я не статист, не изучала”.

А це рідний брат Костика – Роман. Йому одинадцять і в нього генетична патологія – синдром Дауна. Рома відвідував дитсадок, а зараз навчається в спецшколі для дітей з порушенням інтелектуального розвитку. Разом з ним тут здобувають освіту 380 дітей з усієї Дніпропетровської області.

Крістіна Тороп, виконуюча обов’язки директорки спецшколи «Шанс»: “Ми вчимо дитину не тільки примітивним академічним навичкам. Вона має навчитися себе обслуговувати, вона має навчитися взаємодіяти з іншими. Ми маємо в ній розвити ключові компетентності і предметні компетентності для того, щоб була успішна інтеграція в суспільство”.

Учні здобувають освіту за спеціальною програмою, і окрім вивчення шкільних предметів, займаються в творчій майстерні. В «Шансі» є і дошкільне навчання, і адаптована шкільна програма. Ось лунає дзвоник і Рома йде додому разом з мамою та молодшим братом. Олена мріє, що і Костик буде навчатися в спеціалізованій школі, але вже для маломобільних дітей. Такий заклад працює на правому березі Дніпра, однак родина живе на лівому. Самостійно дістатися у спецшколу зранку в час пік майже неможливо. Не весь транспорт низькопідлоговий, а водії не завжди зупиняються, щоб взяти в салон дитину на колісному кріслі. Тільки в один бік їхати треба півтори години. При цьому Олені ще треба відвести на навчання старшого сина.

Олена Чикаренко, мати двох дітей з особливими освітніми потребами: “Если бы за этим заведением какой-то был транспорт, который может этих детей собрать, какой-то школьный автобус специальный, чтобы приехал и детей левобережья собрал, и отвез туда на занятия, а вечером привез обратно в семьи. Это была бы для нас очень большая поддержка со стороны государства”.

У Законі про освіту підвезення до навчального закладу гарантується лише тим, хто проживає у сільській місцевості. Втім, органи місцевого самоврядування, за потреби, можуть забезпечити дітей проїздом самостійно.
Олена говорить і про інший варіант – можливість для маломобільних дітей навчатися у наявних на лівому березі освітніх закладах. За законом, кожна особа може отримувати знання, початкову базову, середню освіту у найдоступнішому, найближчому місці до їхнього місця проживання. Тож у департаменті гуманітарної політики Дніпровської міськради Олені радять звернутися до найближчої загальноосвітньої школи.

Роксолана Олійник, представниця департаменту гуманітарної політики Дніпровської міськради: “Навіть якщо у цій школі буде лише одна дитина з особливими освітніми потребами, за заявою батьків для неї буде відкрито інклюзивний клас”.

Мати пише заяву про відкриття інклюзивного класу. Якщо там не встановлені пандуси, то вони встановлюються в обов’язковому порядку, створюється інклюзивний клас, працюють педагоги. Там буде облаштовано ресурсний кабінет, з дитиною буде працювати асистент вчителя, допомагати не тільки освоювати знання, а й  надавати психологічну допомогу, аби дитина почувала себе комфортно у стінах школи.

Який варіант обере для свого сина Олена? Вона все ж сподівається, що її син отримає спеціалізовану освіту в комфортних для нього умовах. Зараз Олена чекає на рішення інклюзивно-ресурсного центру щодо навчального закладу для Костика.