Чи є загроза продовольчої кризи через війну? Експерти розповіли про виробництво м’яса на Дніпропетровщині
За часи Незалежності в Дніпропетровській області та по всій Україні з року в рік наявна тенденція зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин. Особливо це стосується великої рогатої худоби. Регіональна статистика вказує на системність проблеми, яка загострюється війною. І хоча внутрішній ринок та структура споживання слабшають, експерти про загрозу продовольчої кризи поки не кажуть. Однак на ситуацію може вплинути скорочення поставок кормів та енергоносіїв, що може проявитися розладом логістики як для сировини, так і для готової продукції.
Скільки тварин мають господарства Дніпропетровщини: статистика за 2022-2023 роки
Впродовж останніх років стан галузь тваринництва на Дніпропетровщині характеризується стійкою тенденцією до скорочення чисельності майже всіх видів сільськогосподарських тварин.
За інформацією економічного відділу Дніпропетровської ОВА, станом на 1 січня 2023 року в регіоні кількість великої рогатої худоби становила близько 81 600 голів, що на 7% менше у порівнянні з аналогічним періодом 2022 року. Відповідно, кількість корів та свиней зменшилася на 8%, поголів’я овець та кіз — на 14%, поголів’я свійської птиці становить 19689,1 тис. голів, що на 5% менше, ніж 2022 року.
Доцент Дніпровського державного аграрно-економічного університету Владислав Чумак зазначає, що падіння властиве переважно приватним домогосподарствам, а не великим підприємствам. Станом на 1 січня 2023 році, в порівнянні з аналогічним періодом 2022 року, зменшився обсяг реалізації сільськогосподарських тварин на забій на 10%, зменшилося виробництво молока на 8%, яєць — на 7%.
«Зменшення поголів’я в області повторює тенденцію всієї країни. Переважно падіння стосується тварин у населення (у сільськогосподарських підприємствах це -1%, у населення -11%, корів — 0,8% і -9,5%), по області 2021 — 63, 2022 — 50 (-20%), 2023 – 45,6 (-9%). Виробництво молока (-4,7%), але підприємствами +8,3%, населенням -12,6%», — розповів Владислав Чумак.
Чи є підстави для продовольчої кризи?
Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин пояснює, що поголів’я худоби не визначає рівень споживання м’яса, це є одним з індикаторів. В Україні воно скорочується тому, що немає дотаційної системи, підтримки утримання великої рогатої худоби, немає внутрішнього ринку споживання м’яса, збідніле населення, викривлена структура споживання в сторону курятини.
«Коли ми говоримо про поголів’я, про внутрішнє виробництво м’яса, потрібно розуміти, на який ринок це розраховано. Другий момент: структура споживання. В Європі 54% м’яса, яке їдять європейці, — це яловичина, 20% — свинина, 25% — курятина. Українці їдять 57% курятини, яловичини — лише 15%. Тож треба розуміти внутрішній попит. Ми їмо набагато менше м’яса, ніж вимагає раціональна норма, причому не тому, що не хочемо, а тому, що ми бідні», — зазначає Олег Пендзин.
Тенденція до зменшення поголів’я худоби на Дніпропетровщині помітна ще з 1995 року. На думку Владислава Чумака, це пов’язано з економічними та соціальними факторами. Однією з причин, зокрема, є інвестиції. Більші експортні можливості є у зерна, отже гроші працюють швидше. На тваринництво треба багато коштів і часу, яких зараз дуже бракує. Важливу роль грають соціальний фактор: щоденна праця з тваринами приваблює менше, тому утримання населенням тварин скорочується.
«Теоретично фермерство має розв’язати проблему, але лише за партнерських стосунків із підприємствами. Наприклад, відокремлення або розподіл обов’язків — забезпечення кормами, оновлення стада, реалізація продукції, видалення гною», — зазначає експерт.
Чому курятини більше ніж яловичини?
Тенденція до зниження поголів’я великої рогатої худоби вже помітна. За даними Дніпропетровської ОВА за січень-жовтень 2023 року, кількість рогатої худоби становила близько 88 900 голів, що 12% менше за аналогічний період 2022 року, вівці та кози — 45 500 голів, що на 16,1% менше. Попри усі труднощі, з якими стикаються фермерські господарства, основною діяльністю яких є вирощування сільськогосподарських тварин, спостерігається зріст поголів’я свиней (понад 293 тисяч, +4%) та зріст поголів’я свійської птиці — 22152,6 тис., що на 3% вище за аналогічний період 2022 року.
Пендзин пов’язує це з особливостями виробництва продукції.
«Товарну курятину отримують через чотири місяці, товарну свинину — від 9 місяців до 1-2 роки. Товарна яловичина — 2,5-3,5 років. Тобто видатки на утримання великої рогатої худоби та свиней набагато більші», — пояснює економіст.
В Дніпропетровській ОВА кажуть, що розведенням худоби та птиці займаються більш ніж 200 господарств області. 20 підприємств мають статус суб’єкта племінної справи у тваринництві залежно від напряму діяльності, а саме: скотарство, свинарство, вівчарство, конярство та бджільництво.
Дніпропетровська область: як постраждало тваринництво під час повномасштабної війни
Серед основних проблем галузі на Дніпропетровщині визначають:
- зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин;
- зростання залежності від імпорту генетичних ресурсів.
«Генетичний ресурс (ремонтний молодняк та спермадози) дозволяє отримати швидше більшу кількість продукції. Тому за однакової чисельності поголів’я власники тварин реалізують більше забійної маси або молока. Витрати на селекційну роботу значні: раніше це були державні кошти, а зараз великих селекційних компаній, що не мають потреби переносити такі підприємства в Україну», — пояснює Владислав Чумак.
Олег Пендзин своєю чергою зазначає, що важливим аспектом розвитку тваринництва є система дотацій:
«В середньорічному доході європейського фермера 70% — це дотації. Яким чином українським фермерам без таких вливань? Але він конкурує, коштом дуже низького рівня оплати праці. Для чого Європа дає дотації своїм аграрним виробникам? Аби через дотаційну систему вони здешевлювали вартість продукції».
Експерти зазначають, що, безумовно, на галузь в Україні сильно впливає повномасштабна війна.
«Дуже висока частка виробництва м’яса — в домогосподарствах. По курятині 96% — це промислове виробництво, птахофабрики. Свинина — 40% у населення, яловичина — 32-33%. Це означає, що якщо стає невигідним утримувати худобу, домогосподарства її кидають під ніж. Зараз під мобілізацію забрали людей по селах, різко скоротився обсяг молокосировини, немає кому утримувати худобу. Це теж б’є по загальному обсягу виробництва м’яса», — зазначає Олег Пендзин.
Внаслідок повномасштабної агресії РФ понад 300 українських тваринницьких ферм зазнали пошкоджень або зруйновані, загинули близько 7 000 голів великої рогатої худоби, 3,5 млн птиці. Владислав Чумак оптимістично ставиться до наступного року: очікує стабілізації у виробництві м’яса птиці та свинини.
Ця публікація створена в рамках проєкту, що фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини для підтримки української незалежної журналістики.
Читайте також: Допомога ЗСУ: мешканців області запрошують взяти участь у фестивалі-конкурсі вертепів
