Чому Загід Краснов зник з рекламних бордів?
Депутати «Громадської сили» майже у повному складі не з’явилися на сесію, серед них і лідер партії – Загід Краснов. Дехто пов’язує їх відсутність з одноденним мітингом під прокуратурою, який вже назвали проплаченим. Проте, можливо, голова «Громадської сили» вирішував зовсім інші питання. Самого Загіда Краснова поменшало на рекламних площинах у місті, хоча саме їх політик експлуатував довгі роки. Як зараз очільник «Громсили» рятує свій аварійний бізнес – дивіться у спецрепортажі.
«Громадська Сила» не з’явилась на чергову сесію міськради майже повним складом – на «робочому місці» тільки Катерина Збарська. Де очільник партії Загід Краснов – невідомо. Враховуючи рішення останнього засідання міської комісії ТБНС, логічно припустити, що голова «Громсили» рятує рекламний бізнес, настільки важливий для Краснова, що політик не цурається кидати на амбразури однопартійок, щоб саботувати роботу комунальників.
Богдан Галенко, політолог: “Громадська сила, скажімо так, через своїх представників фактично мала монополію на розміщення інформації і реклами на білбордах і сітілайтах. Були такі часи. І це було сформовано за результатами виборів 2006-го року, коли Загід Краснов навіть мав певну нахабність називати себе «директором городского совета».
У 2006-2010 роках Загід Краснов, «директор міськради», мав тисячі білбордів в Дніпрі, здебільшого – для агітації за власну партію. Утримувати бізнес у правовому полі йому допомагало комунальне підприємство «Адміністративно-Технічне Управління» — «АТУ». Орган видавав рішення на розміщення рекламних конструкцій, акумулював орендні кошти, фактично слугував регулятором діяльності дніпровських рекламників. Останніх це часто не влаштовувало – підприємці скаржились на корупцію і «кумівство» у стінах підприємства.
-КП у нас, получает 40%. Но, эта же услуга не является рекламной. Эта услуга другая, то есть это не услуга размещения рекламы на территории города. Я подозреваю, что эти деньги в бюджет города вообще не идут, а остаются на счетах КП. Мы видим то, что на сегодняшний день для того, чтобы получить дозвіл, надо в лучшем случае потратить час времени.
– А почему вы нас не можете пропустить?
– А я вас не знаю.
В штаті підприємства значилося 88 осіб. Порівняно із зарплатою інших комунальників, працівники КП «АТУ» отримували втричі більше. Власники рекламних бізнесів нерідко судилися з підприємством. Всі, окрім ООО «Алесан» і ООО «Альфа», афільованих до Загіда Краснова.
Виконком міськради і «АТУ» у той період не обмежував Загіда Геннадійовича у кількості дозволів на розміщення бордів — навіть у центрі Дніпра, де реклама заборонена. Опозиційні Краснову депутати у той період нерідко виражали протест.
“Если предприятие не является с отчетом и еще говорит, что не должно являться, то такой руководитель должен быть уволен. И у нас требования группы однозначное – руководителя уволить с занимаемой должности. Когда нас стыдится весь город, когда недополучают деньги в бюджет”.
Самопіар Краснова нерідко балансував між фактами і байками: ось Загід Геннадійович у своїй рекламі імітує шпальти газети «Популярная» — «Популярка» Краснова.
Андрій Богатирьов, головний редактор газети «Популярная газета»: “Это клон. Клон нашей газеты. Люди использовали элементы товарного знака. Использовали элементы фирменного стиля. Выпустили нечто под названием «Популярка».
А ось «директор міськради» на перших сторінках французької газети Le Monde, редакція якої, певно, ніколи і не чула про дніпровського політика.
Андрій Денисенко, громадський діяч: “Просто людей намагаються в самий примітивний спосіб заплутати. Хочу сказати, що це стиль Загіда Краснова”.
У своїй інформаційній війні проти здорового глузду союзником Загіда Краснова стали фотошоп і брехня: політтехнологи голови «Громсили» не цурались вигадувати історії, як політик «зустрівся і вмовив», «прийшов і домігся», «збудував і врятував».
Свавілля припинилося у 2015 із обранням міським головою Дніпра Бориса Філатова. Вже у 2016 році КП «Адміністративно-Технічне Управління» ліквідували. Тоді, під час інвентаризації вже непрацюючого підприємства, його працівники навіть затіяли бійку — не хотіли прощатись із насидженими місцями.
Руслан Мороз, начальник інспекції з питань благоустрою Дніпровської міськради: “При вивезенні оргтехніки було багато людей. Спортивної або неспортивної зовнішності вони були – я не знаю. Я бачив, як люди, які представлялися співробітниками КП «АТУ», кидалися на «Муніципальну варту». Наскільки я знаю, серйозно постраждалих немає”.
З 2016 року Загід Краснов втрачає політичну вагу у місті, своїх підлеглих по «АТУ» спробував протягнути за собою до обласної ради, в якій до сьогодні політик лобіює інтереси власного бізнесу. Сьогодні рекламну мережу Загіда Краснова представляють фірми «Сілл» і «Алесан», співвласниками яких є Краснов молодший, депутат обласної ради. Очолює «Алесан» Валентин Баско, відомий обвинуваченнями у фальсифікації виборів на користь Загіда Краснова. На той час секретар Дніпровського тервиборчкому замість того, щоб виконувати свої обов’язки, полишив робоче місце і поїхав підтримувати кандидата у мери Загіда Краснова до виборчкому АНД району.
– А чому ви зараз не там знаходитесь і працюєте, Пане Андрій?
– Я вибачаюсь, я зараз відповідаю не вам, я розмовляю. Якщо ви хочете записати якісь мої коментарі, щоб потім щось з ними зробити, мені це не потрібно.
Іще кілька фірм— «Тетраграмматон-7», «Сілл Аутдор», «Сілл РТ» — також у бізнес-орбіті “Громадської сили”. Організації володіють аварійними рекламними конструкціями, які в будь-який момент можуть впасти на голови дніпрянам. Та депутатів “Громсили”, які представляють інтереси Загіда Краснова, цей факт мало турбує: під часу демонтажу бордів вони всіма силами намагаються зупинити виконання законного рішення.
Коли депутатьскі обійми і погрози не працюють — збирається черговий мітинг.
Богдан Галенко, политолог: “Проплачені мітинги. Ми прекрасно розуміємо, що це комусь потрібно. І якщо комусь це потрібно, то за цим хтось стоїть. І якщо ми подивимось на мотивацію цих мітингів, на їх інтереси, то дуже часто кінцевими бенефіціарами цих мітингів є люди, які не мають безупречной репутації щодо законодавства України”.
У рекламних фірм-одноденок регулярно змінюються хазяї. Ноунеймів-власників ми шукали в інших областях України, та їх надійно приховують бенефіціари брудного рекламного бізнесу. Наприклад, Сергій Янович.
“Він на комп’ютерах працює в Днепропетровске”.
Про нього давно не чули сусіди, він шукає роботу, й у той же час судиться з Дніпровською міськрадою, протестуючи проти демонтажу рекламних конструкцій.
У Дніпрі залишилось іще чимало рекламних бордів, які цікавлять Загіда Краснова. Щоб вберегти їх від демонтажу, “Громсила” то встановлює палатки, в яких збирають підписи, то диригує черговий мітинг.
