«Будуть краще вбивати орків». Естонці привезли допомогу військовим 128 бригади ТрО
Міжнародна підтримка. Естонські волонтери від самого початку великої війни допомагають українцям. Донатять на генератори, автівки, засоби гігієни та інше. Щоб передати все це з рук у руки, естонцям доводиться подолати тисячі кілометрів. Знімальна група ДніпроTV відправилась у поїздку до бійців 128 бригади ТрО разом з іноземними волонтерами.
Естонська мова звучить у Запорізькій області. Група волонтерів з’ясовує, чи треба зупинитися на дозапаравку. На зупинці є час і для жартів.
«Если у меня есть возможность, я всегда пытаюсь купить русские шины. Чтобы эти русские шины пришли сюда и помогли лучше … орков», – жартує естонський волонтер Яаанус Піллер.
Яаанус став волонтером на шостий день повномасштабної війни. Тоді він поїхав зустрічати та перевозити у Таллін українських біженців.
«Я дома сижу, смотрю новости, смотрю, смотрю, и понял, что я не могу просто дома сидеть и ничего не делать», – розповідає Яаанус Піллер.
З того часу він вирішив допомагати і оборонцям. Це вже його 12-та поїздка в Україну. Їхали майже 40 годин без перерви на сон.
«Мы очень хорошо знаем, если россия берет Украину, тогда следующие будем мы. Я понимаю, что каждые 10 евро, которые я инвестирую в Украину, это значит инвестиция в свою страну. 1000 евро. Потому что если это у нас начинается, тогда за какие-то 10 евро ты ничего не сделаешь», – каже Яаанус.
Велло в Україні – вчетверте. Російська мова йому дається важко, каже – давно її забув. Він подолав тисячі кілометрів, аби привезти допомогу для 128 бригади ТрО. Перші рази не говорив родичам куди їде, щоб не хвилювались. Втім, самому естонцю в нас не страшно.
«Погибнуть можно где угодно. И в Эстонии. Авария, и погибаешь. А здесь вариантов меньше», – вважає естонський волонтер Велло Варік.
Волонтери вже були у всіх великих українських містах і навіть поблизу кордону з рф. Розповідають, коли бачиш на власні очі, а не по телевізору, жорстокість росіян, хочеться допомагати українцям ще більше.
«У меня была возможность своими глазами видеть все это. Что остается от танка, когда он получает удар от снаряда, мин, какие останки остаются от людей на полях. Это другое, не то, что видишь по телевизору или на ютубе», – каже Яаанус Піллер.
Нарешті доїхали до точки зустрічі з військовими. Радіють один одному, як давні друзі.
Окрім шин, бійцям 128-ї бригади передають три військові автівки. На них донатили друзі та знайомі естонців. На війні транспорт – це розхідний матеріал, тому військові щиро дякують.
Яаанус вже збирає інформацію про інші потреби захисників. І не планує припиняти свою волонтерську діяльність. Його маленькі діти хвилюються за тата, але чоловік вигадав як їм пояснити, чому має їздити до України:
«Когда закончится война, мы поедем в Одессу плавать с дельфинами. И второе, что я своим детям обещаю, они очень сильно любят арбузы, и что мы поедем в Херсон, сидим на поле, и кушаем арбузы».
Читайте також: 33 години пролежав під завалами. Дмитро Куценко, воїн ЗСУ, Герой України. Історія порятунку
